Мітки: вода

Перший осінній дощ

Осінній дощ… Холодний і тихий вдаряється в підвіконня, стікає по склу… Сірі хмари тільки згущуються і важко висять над землею…

Весна… Природа пробуджується від довгого сну… Вона знову має шанс показати свою красу , свою неповторність, свою непередбачуваність… Кожної весни

Життя… Воно дається тільки раз… Але навіщо? Напевно, кожен рано чи пізно питає себе, для чого живе. Навіщо нам дають

Останнім часом пан Архіваріус часто вживає у коментарях фрази «випадкові фото», «прості випадки» і т. д. І стверджує, що це

І знову осінь… З кожних подихом вітром з дерев злітає золотисте листя… Все жовте-жовте. Природа гріє своїми кольорами, але не

Тиша… Чути тільки, як дзвенить річка, граючись з сонячними променями і кидаючи відблиски на берег… Природа – загадкова штука. Вона

Хто не любить милого, доброго, теплого літнього дощику. Такого, щоб було приємно постояти чи побігати під його ніжними краплинами. Під

«Сльози – це проста вода», – Сказала дівчинка одна І йшла вперед – не оберталась, І все минуле забувалось. Забувалося?

Кажуть, що вода – це життя. І справді, що б робили люди, тварини, рослини та інші живі організми без води?