Перший осінній дощ

Осінній дощ… Холодний і тихий вдаряється в підвіконня, стікає по склу… Сірі хмари тільки згущуються і важко висять над землею… Цікаво звідки вони прилетіли? Напевно, вони бачили набагато більше, ніж я, поки вітер заніс їх сюди… А дощ продовжує падати і здається ніколи не закінчиться…

Але за кілька хвилин вже видно промені сонця… Хмари, вже не такі густі і важкі,  просто зникають на очах… Розчиняються в небі і дозволяють променям доторкнутись до землі… І от вже все переливається яскравими кольорами, радіє, а краплі дощу виблискують на листках і квітах… Хмари, які пролетіли, можливо, півземлі зараз просто перед об’єктивом фотоапарата… Шкода, що вони не можуть розказати про все, що бачили…  Можливо, колись вони ще раз облетять світ… Але далі будуть мовчати… Напевно, це їхня таємниця…

Це був перший осінній дощ… Дощ, після якого відчуваєш справжній запах осені… Запах хризантем, сухого листя і сирої землі… Мені здається, такий дощ буває тільки раз в рік… І розумієш, що прийшла осінь, що закінчилось літо, але на душі все одно тепло… Чому? Не знаю… Але це дає надію, що навіть після найхолоднішого дощу сонце повернеться… І тільки від нас залежить, який завтра буде день… Тільки ми можемо щось змінити… Змінити для себе… Змінити назавжди…