Сльози – не проста вода

«Сльози – це проста вода», –
Сказала дівчинка одна
І йшла вперед – не оберталась,
І все минуле забувалось.
Забувалося? Невже?
Вона усе, що було береже:
Біль і радість, сум і сміх,
Все пам’ятає про усіх.
Та всеодно іде щаслива,
Хоч посмішка давно не щира.
На мить згадалися слова,
Що сльози – це проста вода.
Вода? Можливо…
Але тепер це неважливо.
Тепер простою не здається,
Коли щоночі тихо ллється,
Змиваючи знов спогади сумні,
А з ними мрії всі німі…