Категорія: Макрозйомка

Сила стихії

Posted on 29.05.201129.05.2011 by Ярина

Природа… Сильна, непередбачувана, інколи жорстока,… але все одно прекрасна і могутня… Ніколи не знаєш, чого чекати від завтрашнього дня. Навіть прогноз погоди в Інтернеті чи по телевізору не завжди правильний.
Вчора падав сильний град. Здається, нічого незвичайного, але його сила вражає. Великі льодяні уламки нищили все на своєму шляху. Природа знищує сама себе… З одного боку все це виглядало страшно: грім, блискавка, град, а з іншого – це видовище зачаровувало…

P.S: Після грози мій тато серйозно задумався над купівлею нової машини (я хочу джип), бо 58 вм’ятин на капоті – це вже занадто…

Тюльпани

Posted on 14.05.201114.05.2011 by Ярина

Весна… Все розцвітає і радіє. Тюльпан – весняний пан, який вражає своїми барвами, стрункістю, красою. І, звичайно, про нього не могли не згадати в стародавньому фольклорі. Шукаючи історії про тюльпан, я прочитала багато розповідей, казок, легенд. Але найбільше мені сподобалась ця…

Колись давно люди вірили в те, що в пуп’янку жовтого тюльпана є неймовірна сила, яка принесе щастя тому, хто його відкриє. Але, що б не робили люди, квітка не відкривалася.

Одного разу мама з сином йшли полем. Хлопчик побачив гарну квітку і підбіг до неї. Побачивши яскраві пелюстки, він усміхнувся. У відповідь на дитячу усмішку, тюльпан розпустився. Отже, щирий сміх зробив те, що не могла зробити будь-яка інша сила.

З цього часу тюльпани дарують і на свята і просто так, щоб людина була щасливою.

Ці тюльпани виросли завдяки праці, терпінню і турботі моєї бабусі Орисі. Хочу подарувати їх вам. Будьте завжди щасливими!

Павуки і комахи

Posted on 30.04.2011 by Ярина

Вилазять, вилазять, вилазять… Ще сонце добре не пригріло, а комашки і павучки тут, як тут. Проходиш повз квітучі дерева і чути звуки крил бджіл і різних жуків. А павутини скільки! Муха спокійно не пролетить! Павуки ж хитрі, тільки й чекають на здобич. Одного разу бачила, як павук своєю павутиною скріпив пелюстки квітки так, щоб вона була майже закрита, а сам заліз туди і чекав, коли муха попадеться у велику липку павутину.

Але найбільше роботи весною у бджіл. Літають, дзижчать своїми крилами навколо білосніжних дерев. Інколи неподалік хрущ пролетить, метелик закружляє, муха просвистить (і в павутину… БУГАГА). Ой, а мурахи як на весною тішаться! Все лазять, будуючи мурашники, і попробуй зачепи, кусаються зразу.

ПРИЙШЛА ВЕСНА!

В житті набагато краща графіка…

Posted on 26.04.201127.04.2011 by Ярина

Вечір. Сонце вже зайшло… Але в пам’яті ще залишається світло останнього променя. Закінчився ще один день. Він був таким самим як усі інші. І більшу його частину сидиш перед холодним монітором, не звертаючи уваги на те, що за вікном, на яскраве сонце, на безмежне небо, не звертаючи уваги на те, що вже весна… Черговий раз заплутуєшся в світовій павутині, намагаючись втекти від реальності. Сидиш ось так перед комп’ютером і переконуєш себе, що все ще встигнеш, що просто тут є щось цікаве, потрібне, та водночас розумієш, що від вчора нічого не змінилося і ти не маєш чим зайнятися. Але далі продовжуєш друкувати фрази, які давно втратили значення як для тебе, так і для інших. Просто так набагато легше: ніяких емоцій і почуттів…

А зараз сиджу, дивлюсь на нічне небо, таке темне і чарівне… В житті ж набагато краща графіка, але не всі це розуміють. Здається, що я сама іноді забуваю про це… І цей останній промінь, такий яскравий, що спалахнув червоним полум’ям далеко за обрієм – промінь надії. Завтра буде ще один день. Хочеться, щоб він відрізнявся від попередніх. Хочеться побачити не тільки останній промінь, але й тепле яскраве сонце, яке дарує радість, і яке ми проміняли на монітори, такі порожні та бездумні…

Весна у ботанічному саду

Posted on 18.04.2011 by Ярина

Вчора був день відкритих дверей у Львівському ботанічному саду. Хоча я була там уже вдруге, та сад знову зачарував своєю величчю та красою. Зайшовши туди, бачиш, як все цвіте, радіє, і мимохіть починаєш забувати про зиму, холод, мороз… А завдяки сонячній погоді, сад виглядав ще чарівніше. Час від часу сонце заходило за хмари, і все навколо ставало не таким радісним, але все одно залишалось чарівним і загадковим.

Вражає також велика кількість різноманітних квітів, зокрема гіацинтів, тюльпанів і рододендронів, які зараз цвітуть.

Перші квіти

Posted on 16.04.2011 by Ярина

Весна… З-під землі з’являються перші паростки, і розцвітають перші квіти. Хоча цього року весна холодна, природа все одно повільно, але впевнено пробуджується. Найпершими розцвіли маленькі крокуси і нарциси, а інші квіти ще чекають тепла і сонця.

Непередбачувана…

Posted on 31.03.2011 by Ярина

Вона іде по вулиці, усміхаючись перехожим, але не кожен це бачить… Вона не звертає уваги на тих, кому потрібна, хоча знає про їхні почуття… Вона ніколи не зникає, але знайти її дуже важко… Здається, таких, як вона багато, але це підробки… Ти можеш її кликати, але вона не обернеться… Ти можеш її чекати, але вона не буде цим перейматись… Чи ти можеш? Це теж буде вирішувати вона… Так, саме вона, бо знає набагато більше, ніж ти…

Її життя дивне і непередбачуване… Вона бачила і радість, і горе, які дуже часто сама й приносила… Напевно, через це про неї знають всі, але не кожному вдалось її зустріти… Вона добра і ніжна, але може стати жорстокою… Вона усміхнеться, але якщо її відштовхнути, залишить тобі тільки біль… Вона вміє зцілювати рани, але може не вагаючись вбити… Вона намагається дарувати тепло, але не всі це розуміють… Її часто використовували, але вона не могла нічого змінити… Вона може врятувати душу, але може і знищити… В неї є слабкості, тому вона часто падала, але завжди знаходила силу, щоб піднятися і йти далі…

Ось так вона йде крізь віки… Її ім’я – Любов… На жаль, в її історії дуже багато «але», та, напевно, так і має бути, бо вона завжди різна і непередбачувана…

Сльози – не проста вода

Posted on 24.03.201106.09.2011 by Ярина

«Сльози – це проста вода», –
Сказала дівчинка одна
І йшла вперед – не оберталась,
І все минуле забувалось.
Забувалося? Невже?
Вона усе, що було береже:
Біль і радість, сум і сміх,
Все пам’ятає про усіх.
Та всеодно іде щаслива,
Хоч посмішка давно не щира.
На мить згадалися слова,
Що сльози – це проста вода.
Вода? Можливо…
Але тепер це неважливо.
Тепер простою не здається,
Коли щоночі тихо ллється,
Змиваючи знов спогади сумні,
А з ними мрії всі німі…

$\"Моршинська\"$

Хочеться літа

Posted on 18.03.2011 by Ярина

Вибачте автора за довгу відсутність, тепер буду виправлятись… В школі завал, цілими днями вчуся-мучуся, але вже почались весняні канікули, тому можна попрацювати на блозі 😉

Березень… В душі весна, але за вікном все ще холодно… і дуже хочеться літа. Так завжди: восени чекаєш на зиму, взимку мрієш про весну, а весною вже не витримуєш і рахуєш скільки днів до літа залишилося… І тільки влітку, коли страшно дивитися на календар, час летить дуже швидко, і настає осінь – ворог школярів.

От і зараз всі чекають літа… Теплого, сонячного, веселого, яскравого!

Весна – пісня природи…

Posted on 01.03.201106.09.2011 by Ярина

Недавно на сонці ще виблискував білосніжний сніг, а сьогодні – перший день весни…

Здається, нічого не змінилося за одну ніч з 28 лютого на 1 березня, але тільки думка про те, що прийшла весна піднімає настрій, і все навколо змінюється. І хай на землі ще досі сніг, але промені сонця стали яскравішими, і в холодному повітрі пахне радістю. Навіть каркання ворон здається веселішим. І коли йдеш зранку, дивишся на сніг, мороз обпікає обличчя, а в душі все одно тепло, тепло, тепло… весняно…

Весна – ніжна мелодія, яка закликає світ пробудитись із зимового сну.

Категорії

Позначки