Блог про красу світу навколо нас
Останні галереї були про літо, осінь, весну… Але я забула про зиму! Якщо чесно, зима не така вже і холодна пора року, вона зігріває своїм святковим настроєм і позитивними емоціями. Хто ж в дитинстві не грав у сніжки і не чекав на Миколая? Зима – пора здійснення найзаповітніших мрій!
Але не будемо забувати про інші пори року. Зима… Весна… Літо… Осінь… Вони завжди будуть ходити по колу, що б не сталося.
Вечір. Сонце вже зайшло… Але в пам’яті ще залишається світло останнього променя. Закінчився ще один день. Він був таким самим як усі інші. І більшу його частину сидиш перед холодним монітором, не звертаючи уваги на те, що за вікном, на яскраве сонце, на безмежне небо, не звертаючи уваги на те, що вже весна… Черговий раз заплутуєшся в світовій павутині, намагаючись втекти від реальності. Сидиш ось так перед комп’ютером і переконуєш себе, що все ще встигнеш, що просто тут є щось цікаве, потрібне, та водночас розумієш, що від вчора нічого не змінилося і ти не маєш чим зайнятися. Але далі продовжуєш друкувати фрази, які давно втратили значення як для тебе, так і для інших. Просто так набагато легше: ніяких емоцій і почуттів…
А зараз сиджу, дивлюсь на нічне небо, таке темне і чарівне… В житті ж набагато краща графіка, але не всі це розуміють. Здається, що я сама іноді забуваю про це… І цей останній промінь, такий яскравий, що спалахнув червоним полум’ям далеко за обрієм – промінь надії. Завтра буде ще один день. Хочеться, щоб він відрізнявся від попередніх. Хочеться побачити не тільки останній промінь, але й тепле яскраве сонце, яке дарує радість, і яке ми проміняли на монітори, такі порожні та бездумні…
Вибачте автора за довгу відсутність, тепер буду виправлятись… В школі завал, цілими днями вчуся-мучуся, але вже почались весняні канікули, тому можна попрацювати на блозі 😉
Березень… В душі весна, але за вікном все ще холодно… і дуже хочеться літа. Так завжди: восени чекаєш на зиму, взимку мрієш про весну, а весною вже не витримуєш і рахуєш скільки днів до літа залишилося… І тільки влітку, коли страшно дивитися на календар, час летить дуже швидко, і настає осінь – ворог школярів.
От і зараз всі чекають літа… Теплого, сонячного, веселого, яскравого!
Коли фотографуєш предмети зблизька, здається, що ти їх бачиш зсередини і, водночас, краще розумієш. Особливо важко фотографувати комах, бо коли вони бачать об’єктив фотоапарата, то починають тікати. Але такі приколи надають ще більше задоволення від фотографування.
