Блог про красу світу навколо нас
«Сльози – це проста вода», –
Сказала дівчинка одна
І йшла вперед – не оберталась,
І все минуле забувалось.
Забувалося? Невже?
Вона усе, що було береже:
Біль і радість, сум і сміх,
Все пам’ятає про усіх.
Та всеодно іде щаслива,
Хоч посмішка давно не щира.
На мить згадалися слова,
Що сльози – це проста вода.
Вода? Можливо…
Але тепер це неважливо.
Тепер простою не здається,
Коли щоночі тихо ллється,
Змиваючи знов спогади сумні,
А з ними мрії всі німі…
![\"Моршинська\"](https://yaryna.net/wp-content/gallery/03-2011-slozy-ne-prosta-voda/img_4800.jpg "\\"Моршинська\\"")
Вибачте автора за довгу відсутність, тепер буду виправлятись… В школі завал, цілими днями вчуся-мучуся, але вже почались весняні канікули, тому можна попрацювати на блозі 😉
Березень… В душі весна, але за вікном все ще холодно… і дуже хочеться літа. Так завжди: восени чекаєш на зиму, взимку мрієш про весну, а весною вже не витримуєш і рахуєш скільки днів до літа залишилося… І тільки влітку, коли страшно дивитися на календар, час летить дуже швидко, і настає осінь – ворог школярів.
От і зараз всі чекають літа… Теплого, сонячного, веселого, яскравого!
Недавно на сонці ще виблискував білосніжний сніг, а сьогодні – перший день весни…
Здається, нічого не змінилося за одну ніч з 28 лютого на 1 березня, але тільки думка про те, що прийшла весна піднімає настрій, і все навколо змінюється. І хай на землі ще досі сніг, але промені сонця стали яскравішими, і в холодному повітрі пахне радістю. Навіть каркання ворон здається веселішим. І коли йдеш зранку, дивишся на сніг, мороз обпікає обличчя, а в душі все одно тепло, тепло, тепло… весняно…
Весна – ніжна мелодія, яка закликає світ пробудитись із зимового сну.
Читати далі .....Всі винахідники літаків чи ракет намагалися полетіти в небо. Але чому намагалися, в них це вийшло, хоч для досягнення мети було витрачено багато зусиль… І все-таки, для чого люди хотіли здійнятися в небо?
Безмежна блакить… Вона завжди кличе до себе. Сині простори століттями приваблюють людей. Ми часто заздримо птахам і комашкам, бо вони вміють літати, бо цей дар їм дала сама Природа, бо вони можуть здійнятися в небо одним помахом крил, бо вони здаються вільними, щасливими… А нам залишається тільки спостерігати за їхнім безтурботним польотом. Напевно, такі почуття викликають бажання навчитися літати.
Можна літати у літаку, але, кажуть, в людини ніколи не буде крил, щоб полетіти самій… Можливо, крила нам просто не потрібні? Або вони у нас вже є? Так, ми їх маємо, хоча вони не такі, як у птахів, вони – невидимі. Це наші мрії… Треба тільки щось уявити і, закривши очі, опинишся там…
Мрії роблять нас сильнішими, заставляють йти до мети. А коли вони збуваються, з’являються інші, адже людина недосконала і завжди хоче нового, здається, недосяжного, але бажання іноді набагато сильніші за страх.
Здається, що недосконалість – це слабкість, але вона заставляє нас змінюватись, ставати кращими, заставляє мріяти…
Я думаю, що небо, в яке так хотіли полетіти герої легенд, казок, переказів, було символом досконалості, до якої всі стараються дістатися, але вона все одно залишається лише мрією…
Часто, гуляючи біля ставків, боліт, озер, річок чи струмків, можна почути тихе ( а буває й голосне ) ритмічне кумкання жаб. Але це тільки в теплу пору. Куди ж зникають ці «красуні» взимку?
Виявляється, вони теж впадають у своєрідну сплячку, яку в науці називають анабіоз. Іншими словами, більшість жаб запливають на дно водойми і зариваються у мул чи залазять під камінь та залишаються там до кінця зими. Оскільки жаби не є теплокровними, то низька температура для них не проблема. Під час анабіозу їм не потрібна їжа, бо вони є нерухомі, і всі процеси в організмі дуже сповільнюються. У воді є незначна кількість кисню, яку жаби «вдихають» за допомогою шкіри, але його достатньо, щоб перезимувати. Коли стає тепліше, вода розмерзається і жаби знову ведуть звичайний спосіб життя аж до наступної зими.
P.S: Хоча красунями їх не назвеш, я все одно влаштувала жабам невеличку фотосесію... бугага))))))))))))
![\"фотомодель\"](https://yaryna.net/wp-content/gallery/02-2011-zhaby/img_4958.jpg "\\"фотомодель\\"")
P.S2: Підглядав за "холоднокровною любов'ю" пан Jorgen... бУгАгА)))))))))
Читати далі .....Дивлюся, як сонце заходить,
Як ніч тихим кроком іде.
Вона кожен промінь знаходить
І кожен у сонця краде.
Черговий раз, заплутавшись у світовій павутині Інтернету, я знайшла багато віршиків, лічилок та пісень про птахів. І, мені здається, що наші пернаті друзі цього варті…
Домашні птахи: кури, гуси, качки – справді, приносять велику користь людям, але частіше нас приваблюють маленькі синички, горобці, снігурі, навіть сороки та ворони, зрештою вони теж бувають корисними, хоча на городі в них завжди бачать шкідників: «Ці птахи бувають в шкоді, склюють сонях на городі.»
Коли дивишся на поважних курей чи гусей, які ходять по подвір’ю, інколи бачиш в них гордих господарів. Але, якщо подумати, вони, хоч і мають крила, але не літають… А, побачивши маленького, трішки наляканого горобчика, самому хочеться полетіти вдалечінь…
Тому, подумайте, ким ви хочете бути в житті? Гордим гусаком чи вільним горобчиком? А може, сильною чорною, як ніч вороною?
P.S:
Горобці на гілку сіли,
Зграйкою зібрались, полетіли.
Горе злісним шкідникам,
Попелицям і жукам.
Ці птахи бувають в шкоді,
Склюють сонях на городі.
Але й знищують комах.
Горобець – корисний птах.
Альпи – гірський хребет, який є найвищим у Західній Європі. Ці гори простягаються через багато країн «старого світу»: Німеччину, Австрію, Італію, Швейцарію, Францію, Словенію, Ліхтенштейн. Гори ці є напрочуд красивими. А чисте повітря, яскраве сонечко і літня барвиста зелень (які згадуєш холодними й сирими зимовими вечорами) завжди сприяють гарному настрою та прагненню подорожувати. Отже, запрошую усіх у мандрівку до австрійських Альп.
Живеш? Живи…
Ідеш? Іди…
Розійшлись наші дороги.
Не стій. Тікай…
Нема у серці вже тривоги.
Шукала сенс в пустих словах,
Коли нас було тільки двоє.
І зник вогонь в моїх очах –
Вогонь безмежної любові.
Я знов одна, я знову вільна,
Щаслива, трошки божевільна.
Я можу знов без тебе жити,
Хоч ти навчив мене любити…
Взимку нам необхідно більше вітамінів – всі про це знають, але не кожен розуміє для чого. Насамперед, вони потрібні для обміну речовин в організмі. Хтось зразу подумає про таблетки ( аскорбінка 🙂 ), та вітаміни можна знайти не тільки в аптеці, але й у природі…
Природні вітаміни ( фрукти, овочі… ) смачніші і краще засвоюються. Згадайте останні тижні літа. Коли в садах вже достиг врожай, і вранці можна просто зірвати та з’їсти яблуко чи грушку. Це називається «корисно і смачно».
На мою думку, фрукти – це найгарніші, найсмачніші, найкорисніші вітаміни 😉
