Життя дається тільки раз

Життя… Воно дається тільки раз… Але навіщо? Напевно, кожен рано чи пізно питає себе, для чого живе. Навіщо нам дають цей час? Чому відчуваємо? Чому говоримо, сміємося, плачемо? Для кого? Для чого? В якийсь момент всі питання з’являються, і дуже важко знайти відповіді.

Кажуть, що час – це вчитель, який, на жаль, вбиває своїх учнів… Читати далі... "Життя дається тільки раз"

Квіти

Природа завжди дивує нас красою і чарівністю… Одна з найпрекрасніших її загадок – квітка. Квіти завжди зачаровують, дарують гарний настрій і чудовий аромат… Щоб описати їхню різноманітність і вроду не вистачає слів, тому давайте просто подивимось!

Моя остання квіткова галерея в цьому місяці:

Хвилина щастя

Теплий сонячний промінчик… Побачивши його, зразу відчуваєш, як сльозяться очі, а на лиці все одно радісна усмішка. А літо вже давно закінчилось, і щире гаряче сонце покидає нас, на зміну йому приходить жовтогаряча, але холодна осінь.

Та поки що осінь не повністю освоїлась, і вся природа насолоджується останніми променями…

Павуки і комахи

Вилазять, вилазять, вилазять… Ще сонце добре не пригріло, а комашки і павучки тут, як тут. Проходиш повз квітучі дерева і чути звуки крил бджіл і різних жуків. А павутини скільки! Муха спокійно не пролетить! Павуки ж хитрі, тільки й чекають на здобич. Одного разу бачила, як павук своєю павутиною скріпив пелюстки квітки так, щоб вона була майже закрита, а сам заліз туди і чекав, коли муха попадеться у велику липку павутину.

Але найбільше роботи весною у бджіл. Літають, дзижчать своїми крилами навколо білосніжних дерев. Інколи неподалік хрущ пролетить, метелик закружляє, муха просвистить (і в павутину… БУГАГА). Ой, а мурахи як на весною тішаться! Все лазять, будуючи мурашники, і попробуй зачепи, кусаються зразу.

ПРИЙШЛА ВЕСНА!

В житті набагато краща графіка…

Вечір. Сонце вже зайшло… Але в пам’яті ще залишається світло останнього променя. Закінчився ще один день. Він був таким самим як усі інші. І більшу його частину сидиш перед холодним монітором, не звертаючи уваги на те, що за вікном, на яскраве сонце, на безмежне небо, не звертаючи уваги на те, що вже весна… Черговий раз заплутуєшся в світовій павутині, намагаючись втекти від реальності. Сидиш ось так перед комп’ютером і переконуєш себе, що все ще встигнеш, що просто тут є щось цікаве, потрібне, та водночас розумієш, що від вчора нічого не змінилося і ти не маєш чим зайнятися. Але далі продовжуєш друкувати фрази, які давно втратили значення як для тебе, так і для інших. Просто так набагато легше: ніяких емоцій і почуттів…

А зараз сиджу, дивлюсь на нічне небо, таке темне і чарівне… В житті ж набагато краща графіка, але не всі це розуміють. Здається, що я сама іноді забуваю про це… І цей останній промінь, такий яскравий, що спалахнув червоним полум’ям далеко за обрієм – промінь надії. Завтра буде ще один день. Хочеться, щоб він відрізнявся від попередніх. Хочеться побачити не тільки останній промінь, але й тепле яскраве сонце, яке дарує радість, і яке ми проміняли на монітори, такі порожні та бездумні…

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑