1 вересня – День знань?

Останні дні всі постять на цю тему жарти, поради, роздуми. Дехто жаліється, що не хоче до школи чи на роботу. Здається, що перше вересня - це не День знань, а день початку “осінньої печальки”, що провокує народження кількох десятків “диванних філософів” зі своїми нотаціями про освіту, несправедливість і цитатками на тему “ви не уявляєте, як важко прокидатись і йти на перший урок”... Читати далі... "1 вересня – День знань?"

Ніколи

Знаєте, напевно, слова нічого не варті… Вони бувають навіть гіршими за мовчання… Я часто ставлю три крапки… Тому що нема про що говорити… Тому що про деякі речі краще мовчати… Тому що нема сенсу писати… Люди не прочитають… Вони і не почують…  І тепер знову… Три крапки… І мовчання… Читати далі... "Ніколи"

Перший осінній дощ

Осінній дощ… Холодний і тихий вдаряється в підвіконня, стікає по склу… Сірі хмари тільки згущуються і важко висять над землею… Цікаво звідки вони прилетіли? Напевно ,вони бачили набагато більше, ніж я, поки вітер заніс їх сюди… А дощ продовжує падати і здається ніколи не закінчиться… Читати далі... "Перший осінній дощ"

Листя падає, падає…

І знову осінь… З кожних подихом вітром з дерев злітає золотисте листя… Все жовте-жовте. Природа гріє своїми кольорами, але не погодою. Погода холодна, сира, байдужа до всіх… Вітер розтріпує волосся і летить вдалечінь, розносячи запах осені… Сонце сліпить очі, але забуває гріти… Хмари спокійні і важкі попереджають про рясний холодний дощ або навіть сніг… Небо якогось морозного кольору таке ж далеке, як завжди… Листя, пролітаючи поряд, навіює дивні думки, які заплутуються в якісь довгі-предовгі роздуми ні про що… І нарешті відчуваєш прихід осені… осені 2011… такої особливої і водночас такої звичайної…

700 спокус або яблуневий ліс

Тут взагалі є вихід? Я йшла між довгими рядами дерев і не бачила, де закінчується дивовижний ліс…

Все почалось з того, що ми приїхали у великий яблуневий сад. Всі дерева невеличкі, рясно вкриті яблуками, до яких так і тягнулись руки. Між гілками пробивалось сонячне проміння, в якому яблучка виблискували і переливались. Зараз вони виглядали ще смачнішими…

Таке враження, ніби я попала в казку! Але рано чи пізно вона мала б закінчитись… З цієї яблучної історії було досить важко вибратись, але, доїдаючи чергове яблуко, я все ж знайшла вихід з цього «лісу»…

Хочеться показати вам хоч частинку цієї спокуси!

Хвилина щастя

Теплий сонячний промінчик… Побачивши його, зразу відчуваєш, як сльозяться очі, а на лиці все одно радісна усмішка. А літо вже давно закінчилось, і щире гаряче сонце покидає нас, на зміну йому приходить жовтогаряча, але холодна осінь.

Та поки що осінь не повністю освоїлась, і вся природа насолоджується останніми променями…

Загадки Львова

Львів… Таке рідне слово! Тут завжди загадкова, майже магічна атмосфера: заплутані старі вулички, могутні величні леви, які завжди захищають наше місто і які так ласкаво дивляться на звичних перехожих… Мені здається, Львів одне з таких міст, які неможливо забути, і він теж пам’ятає… Пам’ятає старі часи, зміни, почуття. Таке відчуття, що стіни закарбовують всі думки, мрії, емоції і несуть їх далі крізь віки, щоб інші теж відчули переживання минулих років. Коли йдеш вулицями міста Лева відчуваєш запах старовини і хочеться сміливо йти вперед, щоб творити нову історію, відлуння якої назавжди залишиться в серці рідного міста!


 
P.S. Бажаєте пооглядати цікаві фотографії Львова? Тоді завітайте на блог photo-lviv.in.ua.

Зима… Весна… Літо… Осінь…

Останні галереї були про літо, осінь, весну… Але я забула про зиму! Якщо чесно, зима не така вже і холодна пора року, вона зігріває своїм святковим настроєм і позитивними емоціями. Хто ж в дитинстві не грав у сніжки і не чекав на Миколая? Зима – пора здійснення найзаповітніших мрій!

Але не будемо забувати про інші пори року. Зима… Весна… Літо… Осінь… Вони завжди будуть ходити по колу, що б не сталося.

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑