Без назви
Я знов пишу для тебе білі вірші,
Розкриваючи іншим куточки душі.
Це тільки слова, а, може, щось більше.
Це фрази пусті, частково ритмічні.
Правди в них мало, більше сарказму,
Я просто втомилась від цього маразму.
Сто раз обіцяла тобі не писати
І не варто розмову нову починати.
Правда. Досить. Кому це потрібно?
Ці слова зникнуть в століттях безслідно.
Здається так просто все відпустити
І хочеться мрії ці загубити…
І знову марення, знову бажання,
Знов фрази пусті і ці римування.
А це просто гра, примха долі, не більше.
Перетнувшись, дороги розійшлися навічно.
Немає думок. Тільки ритми Bon Jovi –
Все, що лишилось від моєї любові…
ооу, це так гарно) правда)) ніжно дуже)) молодець!
і оце: ритми Бон Джові – все, що лишилось від моєї любові… це прямо таки стане афоризмом!!! я відчуваю! 🙂
Пусті слова завжди були пустими,
Нічого в собі не несучи.
І ритм, сарказм тут ні до чого.
Ну, а без правди як на білім світі жить?
Просто супер, ти не тільки гарно фотографуєш, а й пишеш не менш прекрасні вірші. Молодець!