Фото вересня

Маленька галерея на тему приходу осені, бо воно того варте...

Цього року все пішло не так. Одного ранку я зрозуміла, що пора одягати пальто і забути про босоніжки, які носила ще вчора. Незважаючи на цю різкість, чарівність приходу осені не можна не оцінити. Читати далі... "Фото вересня"

Перший осінній дощ

Осінній дощ… Холодний і тихий вдаряється в підвіконня, стікає по склу… Сірі хмари тільки згущуються і важко висять над землею… Цікаво звідки вони прилетіли? Напевно ,вони бачили набагато більше, ніж я, поки вітер заніс їх сюди… А дощ продовжує падати і здається ніколи не закінчиться… Читати далі... "Перший осінній дощ"

Світло і тінь…

Хтось любить сонячні ясні дні, а хтось похмуру тінь… Але чи справді тінь така страшна? Мені здається, вона просто загадкова і непередбачувана… В темряві відчуваєш зовсім по-іншому: чуєш кожен звук, шелест, навіть подув вітру здається гучнішим. В тіні чуєш, як світ говорить тихим спокійним голосом, і намагаєшся дотягнутися до яскравого світла, яке може розвіяти всі тривоги… Тому, той хто ніколи не був в тіні, ніколи не навчиться по-справжньому любити світло…

700 спокус або яблуневий ліс

Тут взагалі є вихід? Я йшла між довгими рядами дерев і не бачила, де закінчується дивовижний ліс…

Все почалось з того, що ми приїхали у великий яблуневий сад. Всі дерева невеличкі, рясно вкриті яблуками, до яких так і тягнулись руки. Між гілками пробивалось сонячне проміння, в якому яблучка виблискували і переливались. Зараз вони виглядали ще смачнішими…

Таке враження, ніби я попала в казку! Але рано чи пізно вона мала б закінчитись… З цієї яблучної історії було досить важко вибратись, але, доїдаючи чергове яблуко, я все ж знайшла вихід з цього «лісу»…

Хочеться показати вам хоч частинку цієї спокуси!

Непередбачувана…

Вона іде по вулиці, усміхаючись перехожим, але не кожен це бачить… Вона не звертає уваги на тих, кому потрібна, хоча знає про їхні почуття… Вона ніколи не зникає, але знайти її дуже важко… Здається, таких, як вона багато, але це підробки… Ти можеш її кликати, але вона не обернеться… Ти можеш її чекати, але вона не буде цим перейматись… Чи ти можеш? Це теж буде вирішувати вона… Так, саме вона, бо знає набагато більше, ніж ти…

Її життя дивне і непередбачуване… Вона бачила і радість, і горе, які дуже часто сама й приносила… Напевно, через це про неї знають всі, але не кожному вдалось її зустріти… Вона добра і ніжна, але може стати жорстокою… Вона усміхнеться, але якщо її відштовхнути, залишить тобі тільки біль… Вона вміє зцілювати рани, але може не вагаючись вбити… Вона намагається дарувати тепло, але не всі це розуміють… Її часто використовували, але вона не могла нічого змінити… Вона може врятувати душу, але може і знищити… В неї є слабкості, тому вона часто падала, але завжди знаходила силу, щоб піднятися і йти далі…

Ось так вона йде крізь віки… Її ім’я – Любов… На жаль, в її історії дуже багато «але», та, напевно, так і має бути, бо вона завжди різна і непередбачувана…

Вітаміни

Взимку нам необхідно більше вітамінів – всі про це знають, але не кожен розуміє для чого. Насамперед, вони потрібні для обміну речовин в організмі. Хтось зразу подумає про таблетки ( аскорбінка 🙂 ), та вітаміни можна знайти не тільки в аптеці, але й у природі…

Природні вітаміни ( фрукти, овочі… ) смачніші і краще засвоюються. Згадайте останні тижні літа. Коли в садах вже достиг врожай, і вранці можна просто зірвати та з’їсти яблуко чи грушку. Це називається «корисно і смачно».

На мою думку, фрукти – це найгарніші, найсмачніші, найкорисніші вітаміни 😉

Барви осені

Осіння барвиста пора завжди милує око. І хоч осінь приносить нам, школярам, багато учнівських клопотів, відпочинок на природі (чи збір врожаю) пригадує нам теплі літні дні.

Літо – тепла пора!

Влітку класно! Не треба ходити до школи, можна купатися, засмагати, милуватися природою, ласувати свіжі фрукти та овочі. У такі літні вільні дні мені дуже подобається подорожувати і фотографувати.

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑