Блог про красу світу навколо нас
І знову темна ніч підкралася своїми тихими кроками. Сонце зникло за обрієм, загасивши минулий день. Місяць час від часу ховається за хмарами, вулиці освітлені тьмяним світлом ліхтарів, дрібні краплі дощу вдаряються об шибку і тікають донизу повільними тонкими потоками. Здається, що в цих міських сутінках, в нічній тишині, в чорній безмежності неба заховані якісь таємниці.
Читати далі .....І знову осінь… З кожних подихом вітром з дерев злітає золотисте листя… Все жовте-жовте. Природа гріє своїми кольорами, але не погодою. Погода холодна, сира, байдужа до всіх… Вітер розтріпує волосся і летить вдалечінь, розносячи запах осені… Сонце сліпить очі, але забуває гріти… Хмари спокійні і важкі попереджають про рясний холодний дощ або навіть сніг… Небо якогось морозного кольору таке ж далеке, як завжди… Листя, пролітаючи поряд, навіює дивні думки, які заплутуються в якісь довгі-предовгі роздуми ні про що… І нарешті відчуваєш прихід осені… осені 2011… такої особливої і водночас такої звичайної…
Ніч… Важкі краплі дощу стікають по холодному склу, відбиваються від підвіконня, повторюючи ритм давно забутої мелодії… Але я не чула її, бо mp3-плеєр, включений на повну гучність, перебивав все навколо, навіть власні думки, чого я і хотіла… Не хотілось ні про що думати, згадувати, мріяти. Треба інколи відпочити від світу, але з часом думки все-таки полились довгим беззмістовним потоком…
О, почалась інша пісня… Вже веселіша… Навіть настрій змінився, здається, хмари вже не такі важкі і темні…
Як все-таки настрій залежить від того, що робиться навколо. Навіть музика може змінити погляд на одну і ту ж ситуацію… Знову сумна довга мелодія… Але мені вона дуже подобається. Здається, що крізь сум старається пробитись якесь піднесення, тепло, надія, що все зміниться на краще… А у веселій пісні часто можна відчути тонку іронію…
Набагато більше хочеться слухати музику, яка відтворює почуття і емоції кожного дня, бо тоді відчуваєш настрій людини, що писала її… Така музика щира, в ній можна знайти себе, зрозуміти власні думки і вчинки, просто забути про світ і слухати тільки мову нот і душі… Деколи буває, знайдеш пісню і можеш слухати її цілий день… Щось робиш, а вона навіть не заважає… Така пісня справжня, вона придумана людиною, яка просто хотіла передати свої почуття іншим…
Якщо задуматись, то люди найчастіше розказують про всі переживання у віршах і піснях, навіть не у довгих промовах чи творах… Пісня – це сповідь душі, справжньої, щирої, загадкової душі кожної людини… Через це мені часто здається, що реальна тільки музика, бо в ній завжди можна знайти частину життя інших…
Природа завжди дивує нас красою і чарівністю… Одна з найпрекрасніших її загадок – квітка. Квіти завжди зачаровують, дарують гарний настрій і чудовий аромат… Щоб описати їхню різноманітність і вроду не вистачає слів, тому давайте просто подивимось!
Моя остання квіткова галерея в цьому місяці:
Тут взагалі є вихід? Я йшла між довгими рядами дерев і не бачила, де закінчується дивовижний ліс…
Все почалось з того, що ми приїхали у великий яблуневий сад. Всі дерева невеличкі, рясно вкриті яблуками, до яких так і тягнулись руки. Між гілками пробивалось сонячне проміння, в якому яблучка виблискували і переливались. Зараз вони виглядали ще смачнішими…
Таке враження, ніби я попала в казку! Але рано чи пізно вона мала б закінчитись… З цієї яблучної історії було досить важко вибратись, але, доїдаючи чергове яблуко, я все ж знайшла вихід з цього «лісу»…
Хочеться показати вам хоч частинку цієї спокуси!
Теплий сонячний промінчик… Побачивши його, зразу відчуваєш, як сльозяться очі, а на лиці все одно радісна усмішка. А літо вже давно закінчилось, і щире гаряче сонце покидає нас, на зміну йому приходить жовтогаряча, але холодна осінь.
Та поки що осінь не повністю освоїлась, і вся природа насолоджується останніми променями…
Літо… Якщо літо – то шашлик, якщо шашлик – то… потрібен мангал, шампури і вогонь!
Взагалі, вогонь дуже цікава сильна і непередбачувана стихія. Він може зруйнувати все, до чого доторкнеться, а може принести багато користі. Зараз вогонь горить на пальниках однаковими спокійними вогниками і здається дуже безпечним, але варто побачити вогнище і розумієш, який він величний… Золотисте полум’я летить до неба і, здається, старається вирватись зі всіх обмежень…
Тиша… Чути тільки, як дзвенить річка, граючись з сонячними променями і кидаючи відблиски на берег… Природа – загадкова штука. Вона може заворожувати вічно, незважаючи який раз йдеш цією дорогою, чуєш шелест листя, слухаєш пісню річки…
Деколи бачиш велику могутню ріку і, здається, що на неї можна дивитися вічно: спокійні повільні хвилі плавно летять у морські простори, забираючи думки з собою…
Ще недавно за вікном світило ясне сонце, здавалося, що все палає від його гарячих променів, а зараз жовтіє листя, і відчувається осіння прохолода… А так хочеться назад – в літо!!! Купатися в променях сонця, радіти кожному новому дню, гуляти допізна…
Так приємно теплим літнім днем просто лягти в ніжну зелену траву і дивитися, як пливуть хмари, як вітер ганяє їх по безмежних просторах, заставляючи час від часу закривати палаюче сонце. Приємно, коли раптово починається рясний теплий дощ і каплі падають на землю, щоб хоч трошки охолодити її… А потім крізь хмари пробиваються промінчики і знов дарують тепло і радість… Коли в жаркий день йдеш на річку, де швидка холодна вода змиває всі думки і залишається тільки свіжість… Коли, вийшовши на берег, можна годинами дивитись, як нестримна течія виблискує на сонці і тікає кудись до безмежного моря… Коли кожного ранку зустрічаєш перші промені, в яких ніжиться ранкова роса… Коли відчуваєш п’янкий аромат лілій та дурманів, а в густій траві де-не-де видно дрібні ромашки… Тоді розумієш, що літо – це життя! Життя для тих людей, які вміють щиро усміхатися і радіти…
Хоча надворі вже осінь, я всім хочу побажати літнього настрою. І що б не сталося, нехай літо завжди буде у вашому серці!
Ще недавно ясно світило сонце, надворі стояла постійна спека… А зараз за вікном холодніше і похмуріше… Знову твердим впевненим кроком осінь повернулася в наше життя… Минуло тільки два тижні, а вона вже повністю захопила природу, яка в її руках набирає багряних і жовтогарячих кольорів. Здається, навколо яскраві теплі кольори, але в душі, як і на градуснику 16 градусів, а може і холодніше, бо відчувається наближення зими…
Але поки що до зими далеко і можна насолоджуватись спогадами про літо, останнім теплом і де-не-де жовтеньким листям, яке нагадує про початок ще одної яскравої і неповторної осені…
