Секрети макрозйомки

Підготовка до макрозйомки

Кожна справа вимагає доброї підготовки і макрозйомка також, якщо ви хочете отримати гарний результат. Якщо ви вже займалися цією справою, і вона вам сподобалася, то до сезону фотополювання необхідно підготуватися заздалегідь.

Відразу постає питання - а що саме потрібно готувати? Звісно і першу чергу апаратуру. Вам необхідно добре продумати, що конкретно вам необхідно, які пристосування вам знадобляться, а бо що насамперед вам потрібно зробити. Особливу увагу потрібно звернути на якість освітлення. Адже хороше і якісне освітлення при макрозйомці дуже важливе, так само як і макрооб'єктив або подовжувальні кільця разом з насадочними лінзами. Про це досить часто забувають, бо приділяють основну увагу пошуку або виготовленню різноманітних пристосувань.

Наступне - обов'язково познайомтеся з об'єктами полювання. Хочу відзначити, що додаткові знання зовсім не будуть для вас зайвими. Адже це так цікаво - мати інформацію про об'єкт свого полювання. Звісно, адже подивитися хто відображений на фотографії, можна і пізніше. Але інколи знання поведінки об'єктів зйомки дасть вам можливість отримати доволі якісний кадр.

Збираючись на полювання

Якщо ви насправді хочете отримати дуже цікаві кадри, то вам потрібно приготуватися до будь-яких несподіванок. Може так статися, що для того щоб отримати цікавий кадр вам доведеться пролежати в мокрій траві після дощу або на курній дорозі, або ще гірше доведеться лізти у калюжу. Саме тому ваш одяг повинен бути вільним та міцним, і ви не повинні жалкувати його якщо він сильно забрудниться. Для цього саме краще підходить робітничий спецодяг. Такий одяг надійно захистить вас від кропиви та колючок. Із взуття краще всього підходять звичайні кеди. М'яка гумова підошва дасть вам змогу нечутно підкрастися до об'єкту вашого полювання. Про фотоапаратуру поки що говорити не будемо, бо це дуже важливе питання і про нього ми поговоримо окремо.

Де знімати?

Практично це може бути будь-яке місце, але щоб зняти цікаві кадри, то краще всього за межі міста потрібно виїхати. А куди саме ви повинні вирішити самостійно. Не намагайтеся забиратися у глибину лісу, бо можна заблукати. Найбільшу кількість і різноманітність видів можна зустріти якраз на границях біотопів. Краще всього пройтися по краю поля або узлісся, по берегах річки чи озера. В таких місцях буйно кишить життя, а ваше головне завдання - помітити цікавий кадр і вчасно його сфотографувати.

З часом у вас з'являться свої улюблені місця для зйомки, куди ви будете повертатися кожен раз. Це може бути великий луг з великою кількістю різноманітних рослин, один край якого виходить до невеликої річки, а другий край якого оточений деревами та кущами. Тут можна зустріти велику кількість різноманітних комах. Або невелике узлісся, що виходить на поле.

Але ви не повинні залишатися постійно на одному місці, завжди шукайте нові місця для зйомок.

Досить часто буває так, що на невеличкій галявині вам будуть попадатися дуже цікаві жуки, а відійдете на якихось 200-300 метрів вбік, то таких жучків вам вже не вдасться зустріти. Тому вам потрібно постійно рухатися і відшуковувати нові знімальні майданчики.

До речі, серед любителів макрозйомки практикують в основному два види зйомок. Це вільний пошук та цілеспрямоване полювання на чітко визначений об'єкт. Другий вид полювання вимагає від фотографа ретельної підготовки та максимального вивчення характерних особливостей поведінки об'єкта зйомки.

Кого знімати?

Нарешті ми дісталися до обраного місця, починаємо повільно рухатися, прискіпливо оглядаючи все, що трапляється вам по дорозі. Комахи по своїй природі являються неперевершеними майстрами маскування. Згадайте скільки разів вам доводилося виглядати коника-стрибунця, до якого вам вдалося підібратися, не налякавши його. Здається, що ніби стрекоче перед самим вашим носом, а все одно його не видно. Так що швидкість пересування під час зйомки має бути мінімальною. Мені багато разів доводилося переконуватися, що коли проводиш в напруженому русі декілька годин, а потім відвернешся, оглянешся назад, а виявляється що перемістився за цей проміжок часу лише на декілька сотень метрів. Запримітивши якусь цікаву комаху, це може бути павук, багатоніжка або ще якась інша комаха, намагайтеся наблизитися до неї якомога обережніше. Існує декілька правил, дотримуючись яких дадуть вам можливість це зробити:

- обов'язково слідкуйте за розташуванням сонця та за своєю тінню, якщо ваша тінь хоч на мить впаде на комаху, то вона обов'язково злякається:
- ваші рухи повинні бути повільними та плавними, ніколи не робіть різких рухів, при русі ноги на землю ставте дуже обережно;
- непомітно підійти до комахи ви зможете тоді, коли вона чимось зайнята. Наприклад, до коника легше всього наблизитися коли він сюрчить. Коли комахи будуть займатися їжею або спарюванням, то вам набагато легше буде наблизитися до них;
- ретельно слідкуйте за тим, щоб часом не зачепити гілочку або стебло на якому сидить об'єкт вашого полювання. В таких випадках завжди під ноги так і норовить попастися гілочка, яка обов'язково зачепить ще якусь гілочку, а та в свою чергу хитне травинку на якій сидить ваш метелик. А вам тепер тільки залишиться сумно дивитися йому у слід. Щоб таких випадків з вами не траплялося завжди уважно дивіться собі під ноги.
- підійшовши дуже близько, обережно і дуже повільно опустіться на карачки, присядьте, або ляжте. В таких позах вам буде легше знімати.

Ніколи не сідайте навпочіпки, бо це дуже нестійка поза і в такій позиції дуже складно поводити зйомку. Якщо вам вдалося підкрастися непомітно до комахи і опустилися коло неї на землю, то можете трохи розслабитися. Адже зроблено велику частину справи. Ви повинні пам'ятати про те, що людина яка сидить або лежить комах лякає набагато менше, ніж та що стоїть, і у вас з'являються шанси щоб успішно закінчити своє полювання. Скільки разів було так, що та сама бабка чи метелик на протязі 20-30 хвилин не давали вам змоги підійти до себе навіть на кілька метрів, а потім наставав момент, коли вони підпускали до себе дозволяли присісти коло них і зовсім спокійно відносилися до ваших подальших дій. Ви зможете підсовувати свою фотокамеру майже впритул, крутитися навколо них, вишукуючи кращий ракурс зйомки, ви навіть зможете обережно взяти у свої руки гілочку на якій вона сидить. Вам вдасться все зробити при одній умові - всі ваші рухи мають бути плавними та спокійними.

А не пощастило цього разу, то не потрібно впадати у відчай, все ще попереду на наступний раз полювання буде більш вдалим.

Коли знімати?

Пора року. Звісно краще всього це робити весною, літом та осінню. В цей період комахи ведуть активний спосіб життя. Але вам потрібно знати, що за сезон комахи проходять свій особливий цикл розвитку і для різних комах такі цикли є різними. На протязі сезону можна зустріти такі фази розвитку комах - личинка, лялечка і доросла комаха. Тому , коли ви приїдете на те саме місце полювання, але на місяць пізніше, то ви скоріше всього не побачите тих комах, зйомку яких ви хотіли зробити. Натомість вам можуть зустрітися зовсім нові, але не менш цікаві види.

Час доби. Тут у вас відразу виникне дилема. Ви можете почати зйомку на світанку, в такий час комахи малоактивні, і ви зможете без великих проблем до них дістатися. Але зйомку доведеться робити при досить слабкому ранковому освітленні. Можете також почекати до 10-ї години ранку, сонечко буде гарно світити, але комахи вже в такому випадку будуть більш активними, і підкрастися до них буде набагато складніше.

Варто також додати, що різні комахи по-різному активні на протязі доби. Втім вихід з такого становища є - якщо ви вже вирішили вийти на полювання, то проводіть зйомку на протязі цілого дня. Хіба що, коли спека стане нестерпною, то можете зробити собі невелику перерву. Я наприклад, більше всього люблю знімати у перші 2-3 години після сходу сонця. Комашня ще малорухома, а краплі ранкової роси дають можливість прикрасити кадр.

Робити зйомку ввечері - справа досить невдячна. Комахи ще дуже активні, а освітлення вже недостатнє, а для макрозйомки освітлення не останній показник. Також є ще нічна, сутінкова зйомка, яка не замінима через ряд важливих причин. По-перше, в такий час ви зможете зняти таких комах, яких неможливо застати вдень. По-друге, фон на кадрі завжди виходить чорним, і це дає вам можливість побудувати унікальні кадри. І останнє, навіть за тими комахами, що ведуть денний спосіб життя, досить цікаво постерігати, як вони влаштовуються на ночівлю. Тут вам вже ніяк не обійтись без додаткового підсвічування, а сама якість штучного освітлення буде відігравати важливу роль. При наведенні на різкість доцільно використати світло кишенькового ліхтарика, бажано для цієї мети використовувати налобний ліхтарик, тоді ваші руки будуть вільними, та й світловий промінь буде завжди спрямований у бік вашого погляду.

Чим знімати?

Таке питання років 5-7 тому назад не стояло. Кращого для макрозйомки від однооб'єктивного дзеркального фотоапарата не було нічого. Спроби деяких спеціалістів пристосувати для такої мети далекомірні фотокамери виглядали як милиці у інваліда - ходити з ними ніби було можна, але в той же час важко та незручно.

Дякуючи стрімкому розвитку цифрових технологій вибір став вже не таким очевидним. Як мінімум три варіанти фотокамер можна підібрати для цієї мети. Давайте розглянемо плюси та мінуси кожного варіанту.

Однооб'єктивний дзеркальний плівковий фотоапарат. Якщо не будемо розглядати доволі громіздкі середньоформатні фотокамери, то до останнього часу така фотокамера була найкращим варіантом для макрозйомки. До основних переваг такої фотокамери можна віднести те, що плівка значно краще забезпечує дозвільну здатність та набагато більшу фотографічну широту, ніж така сама або хоча б рівна за вартістю цифрова фотокамера. Повнорозмірний кадр (24х36) дає можливість досягнути кращої якості тонопередачі фотографії. Фокусуючі екрани плівкових фотоапаратів дають можливість фотографу працювати досить комфортно, що досить актуально, бо автофокусування малопридатне при макрозйомці.

Такий повноформатний кадр говорить нам про те, що при зйомці і масштабі 1:1 площа зйомки буде у два рази більшою, ніж у цифрової дзеркальної фотокамери з половинним форматом кадру. Крім того, ми знаємо що при макрозйомці виникають складнощі при фокусуванні та пошуках кадрів і через це нам доводиться робити багато дублів. Така картина говорить нам про те, що зйомка такою камерою доволі дороге задоволення адже сама плівка коштує доволі дорого.

Однооб'єктивний дзеркальний цифровий фотоапарат (цифродзеркалка). Серія цих фотокамер починає стрімко наздоганяти за якістю зйомки плівкові дзеркальні фотокамери. На сьогоднішній день недосяжним для них залишається тільки фотографічна широта плівки, та невдовзі цей бар'єр може впасти. Нові технологічні розробки, такі як нова матриця від Fuji, показують що фотографічна широта цифрових фотокамер невпинно збільшується. Крім того, в більшості випадків широту знімка ви можете збільшити штучно, знімаючи ряд кадрів з експовилки та об'єднати їх в програмі обробки зображень.

Великою перевагою дзеркальних цифрових фотокамер можна вважати безкоштовність кожного знімка, вам тепер доводиться платити за флеш-карту, вартість якої стає меншою з кожним днем. Це в деякій мірі приховує недолік недорогих цифродзеркалок у яких невеликий фокусовочний екран, наведення на різкість на якому стає доволі складним навіть при доволі доброму освітленні. Тут вам якраз приходить на допомогу безкоштовність кадрів, компенсуючи кількістю якість. Можете сміливо знімати по 10, 20 дублів, а якщо ваш кадр заслуговує уваги, то можете зробити і сотню дублів. Навіть якщо всі кадри будуть якісними та добрими, ви завжди з цієї кількості можете вибрати самий кращий. Гірше буде тоді, коли ви економлячи кадри упустите рідкісний момент, адже він може вже більше не зустрітися вам.

Перевагою дзеркальних фотокамер є те, що у вас є можливість спостерігати кадр "як є" на фокусовочному екрані, ви можете оцінити глибину різкості при допомозі репетитора діафрагми. Дзеркальна фотокамера дуже зручна для використання різних додаткових пристроїв, яких для макрозйомки придумали велику кількість. Це в першу чергу телеконвертери, насадочні лінзи, спеціалізовані об'єктиви, подовжуючи кільця, кільця які обертаються, макроспалахи…Вам лише залишається сформувати з цього списку свій набір, який буде відповідати вашим уподобанням та гаманцю.

Однооб'єктивний компактний цифровий фотоапарат автофокусний (цифрокомпакт). Час і прогрес не стоять на місці технології рухаються стрімко вперед. В міру того, що значно покращилися якості системи автофокусу і якості матриць, цифрокомпакти можна тепер використовувати при макрозйомці. До недоліку можна віднести те, що наведення на різкість можливе лише через автофокус, але такий недолік компенсується великою глибиною різкості. Це дає можливість впоратися з головною проблемою автофокусу - наведенні на різкість по найближчому об'єкту. Досить часто глибина різкості в цифрокомпактах буває навіть надмірною, і ви постаєте перед проблемою яким чином відокремити об'єкт від фону. Ще один недолік, який залежить від малої фокусної відстані об'єктиву, це те, що ви повинні підносити свою фотокамеру майже впритул до об'єкта зйомки. Напевно буде набагато простіше "умовити" обережну комаху позувати вам з відстані в 30 см ніж 3-4 см. Хоча якщо ви вже "вмовили" її, то вона буде вас терпіти на будь-якій відстані.

Чому фотографії часто виходять нечіткими?

Різкі і чіткі фотографії отримати при макрозйомці - це ваше завдання-мінімум. Проте таке завдання лише на перший погляд здається простим, бо йому заважають ряд проблем.

Перша проблема - це помилки, які ви робите коли наводите різкість. Глибина різкості при зйомках з великим збільшенням складає лічені міліметри, а подеколи навіть частки міліметрів. При найменшій помилці під час фокусування ваш кадр вийде обов'язково розмитим. Ми добре знаємо, що автофокус цифрокомпактів не завжди працює впевнено в макродіапазоні, та й наводка на різкість здійснюється по найближчому об'єкту. Але існують невеличкі хитрощі, які дозволяють обходити таку особливість. Велика кількість цифрокомпактів дають можливість робити серії з декількох кадрів. І якщо ми після наведення на різкість будемо знімати серію, при цьому повільно рухаючи фотокамеру вперед, ми отримаємо ряд кадрів з площиною фокусування, яка рухається буквально на пару міліметрів назад від кадру до кадру, які будуть залежні від швидкості зйомки та швидкості руху камери. Після цього вам лише залишається вибрати той кадр, де площина різкості лягла найбільш вдало.

Я сама ніколи не використовую режим автофокусування при макрозйомці користуючись цифродзеркалкою. Також дуже складно наводити різкість при допомозі фокусуючого кільця. Фотокамера завжди буде здійснювати коливальні рухи з амплітудою в декілька міліметрів, яку би ви стійку позу не зайняли. А для такого процесу як макрозйомка, це дуже багато. Я поступаю наступним чином - виставляю приблизні показники зйомки, відшукую видошукачем об'єкт, потім шукаю ракурс і після цього наближаю фотокамеру до об'єкта, аж поки площина різкості не пройде там де це потрібно. Вам залишається лише натиснути спускову кнопку в такий момент. І досить часто відбувається так, що не завжди встигаєш натиснути на кнопку, бо фотокамера встигає "проскочити" потрібний момент. Ще один важливий момент - деколи не вдається правильно вгадати площину наведення на різкість. В цьому випадку закрита діафрагма сильно змінить малюнок зображення, а працювати з репетитором діафрагми в такому випадку не має сенсу, бо за якусь мить фотокамера все одно зрушиться з місця, хіба що вона стоїть на штативі. Але користуватися штативом на фотополюванні це доволі нереальна картина. Саме тому необхідно зробити чим більше дублів, щоб пізніше можна було вибрати кадр з найбільш вдалою пройденою площиною різкості.

Але різкість кадру визначається не тільки одним фокусуванням. Кадр не повинен вийти змазаним, а це можна зробити тоді якщо встановити досить невелику витримку. Стандартна формула розрахунку показує, що витримка повинна бути приблизно рівною фокусній відстані вашого об'єктиву. Наприклад, у вас є об'єктив з фокусною відстанню 50 мм, то витримка вданому випадку повинна становити не більше 1/60 секунди, щоб ви змогли отримати різке зображення. Звісно все це доволі умовно, бо багато залежить від досвіду фотографа. Від знання та використання ним стійких поз, від уміння в необхідний момент використати якусь нетрадиційну опору, типу стіни або дерева. Але тим не менше при проведенні макрозйомки все ж бажано цю цифру збільшити хоча би у два рази. Тобто ви не повинні робити зйомку при витримці довшою від 1/125 секунди для об'єктива з фокусною відстанню 50-60 мм. Тут нічого не вдієш, адже кутова швидкість об'єкту, що доволі повільно рухається, і який ви знімаєте з відстані декількох сантиметрів, може значно перевищувати кутову швидкість автомобіля, що мчиться по шосе. Так, встановлюючи коротшу витримку, ви будете мати більше шансів отримати не розмите зображення. І знову перед нами постає дилема. Яким чином виставити параметри діафрагма-витримка, щоб в необхідній степені прикрити діафрагму. На що потрібно ще звернути свою увагу, в таких випадках слід не піднімати значення світлочутливості, бо це в свою чергу призведе до зростання розміру зерна на плівці, або ще гірше - до збільшення інтенсивності цифрового шуму, якщо користуєтесь цифровою фотокамерою.

Звісно, у таких випадках із шумом та зерном можна дати лад з допомогою спеціальних програм, але це призводить в деяких випадках до невеликої розмитості кадру, втрати дрібних деталей, а в деяких випадках навіть до утворення якогось неприродного зображення.

Ну от, дотримуючись усіх попередніх настанов нам вдалося правильно встановити витримку і без ускладнень сфокусували зображення і отримали доволі пристойні кадри. Мінімальну програму ми виконали, і як результат отримано технічно грамотний кадр. Що ми можемо ще використати для полегшення процесу зйомки або для отримання зображень у великому масштабі?

Які пристосування необхідно мати макрофотомисливцю?

Якщо у вашому арсеналі цифрокомпакт, та набір пристроїв, якими ви можете користуватися, доволі обмежений. В першу чергу насадочна лінза, яка застосовується для збільшення масштабу зйомки, та ряд її модифікацій - макронасадки та об'єктиви, які можна закріплювати в перевернутому положенні на основному об'єктиві. Насправді це дещо змінені насадочні лінзи. Треба завжди пам'ятати, що будь-яка насадочна лінза призводить до погіршення оптичних властивостей об'єктиву. Додаткові об'єктиви та високоякісні лінзи з багатошаровим просвітленням незначно погіршують такі властивості. А от саморобні приставки, які виготовлені з неякісних лінз призводять до жахливих наслідків - при відносно різкому центрі знімка периферія повністю розмита, крім того при цьому сильно проявляються хроматичні аберації.

Друге чим можуть скористатися власники цифрокомпактів, так це штучне підсвічування. Більше додаткових можливостей надає зовнішній фотоспалах, бо вбудований у фотокамеру фотоспалах не завжди придатний для макрозйомки. Ви повинні добре запам'ятати, що пряме світло фотоспалаху в більшості випадків призводить до браку. Щоб отримати якісний знімок, світло від фотоспалаху потрібно якимсь чином розсіяти. Зробити це можна різними способами - встановити розсіювачі або світловідбивачі, які в певній мірі будуть залежними від конструкції вашої фотокамери.

Що стосується дзеркальної фотокамери, будь то плівкова, чи цифрова - тут вибір пристроїв та насадок тут значно більший. Крім тих самих насадок та лінз, та їх модифікацій, про які ми говорили стосовно цифрокомпакта, тут можна використати подовжувальні кільця, телеконвертер, а також з'являється можливість ставити об'єктив у перевернене положення. Тепер давайте спробуємо відзначити плюси та мінуси різних пристроїв.

Насадочні лінзи. Такі лінзи мають здатність погіршувати роздільну здатність об'єктиву, і при зйомці необхідно фотокамеру підводити близько до об'єкта. Варто зазначити, що в цьому випадку світлосила об'єктиву практично не змінюється. Правда, при використанні складних багатолінзових насадок типу додаткового об'єктиву, світлосила може змінюватися в залежності від використаного об'єктиву.

Подовжуючі кільця. Їх можна сміливо віднести до самих популярних макропристроїв для дзеркальних фотокамер. І це не викликає подиву, бо при їх застосуванні погіршення роздільної здатності об'єктиву зводиться до мінімуму. Це призводить до зменшення світлосили вашої оптичної системи і в таких випадках необхідно фотокамеру підводити якомога ближче до об'єкту зйомки.

Телеконвертер. Не дивлячись на те, що це не являється основним його призначенням, все ж у макрозйомці його можна використовувати. До позитивних сторін можна віднести здатність збільшувати фокусну відстань об'єктива, тобто, не змінюючи дистанцію при зйомці, ми можемо збільшити масштаб. До негативних сторін можна віднести те, що погіршується дозвільна здатність об'єктиву і відповідно зменшується його світлосила.

Можливість використання об'єктиву у переверненому положенні дає змогу істотно поліпшити якість мікрофотографій, особливо в тих випадках, коли у вас не має спеціалізованого макрооб'єктиву. При зйомках в масштабах 1:1 і більше, оптичні властивості об'єктиву істотно покращуються, якщо перевернути його задньою лінзою до переду. До речі, до макрооб'єктивів це також відноситься, бо при зйомках в масштабі більше ніж 1:1 бажано їх перевернути..

Щоб використовувати об'єктив у перевернутому положенні слід користуватися спеціальними обертаючими кільцями, а для того щоб отримати потрібний масштаб застосовують подовжуючі кільця. Прийнято вважати, що макрозйомка з об'єктивом в нормальному положенні рекомендована для масштабу 1:1, а об'єктив у переверненому положенні бажано використовувати у діапазоні - від 1:1 до 10:1. Масштаби більшого значення вже рекомендовані для мікрозйомки, і фотографувати там потрібно вже через мікроскоп.

Це все відноситься до змін в оптичній системі фотокамери для отримання більш великого зображення. А тепер поговоримо ще про деякі інші пристрої.

Добре відомо, що для фотографії саме головне - це світло, і цей фактор в повній мірі можна віднести до мікрофотографії. Самі очевидні та поширені помилки, особливо початківців, - це знімання при яскравому сонячному світлі, або знімання з прямим фотоспалахом. Саме через це завжди потрібною є якісне підсвічування, але вам слід добре продумати конструкцію та систему розсіювачів та відбивачів, які дають можливість пом'якшити пряме світло від фотоспалаху. Добре скомпонована система підсвічування не звертає на себе уваги, майже не відрізняється від природного світла, і в більшості випадків не утворює відблисків. Вона дає можливість значно підвищити якість знімків. З чого і як виготовити насадки для фотоспалаху залежить від вас, бо тут варіантів безліч, а підручних матеріалів також достатньо. Головне, щоб вас освітлення влаштовувало.