У словах – сила, у душі – істина

Слова… Вони приносять біль і радість, сумніви і сподівання… Але чого насправді варті наші слова? Ними неможливо описати все, що назбиралось на душі. Це тільки маленька частина того, що ми відчуваємо. Все, що говорять інші – це тільки якесь поверхневе уявлення про їхнє життя, про їхні думки і бажання… Коли ми слухаємо чиїсь розповіді, то схожі на дітей, які щойно вивчили абетку, але ще не вміють читати. Ми чуємо історію, але не розуміємо до кінця…

Ще важче, напевно, розказати комусь про те, що думаєш… Впродовж віків люди придумали безліч слів, якими хотіли передати свої почуття. Дивно, як кількома буквами можна розказати про цунамі думок, які весь час змінюються, з’являються і зникають.

Часто ми робимо висновки про людей за їхніми розповідями, за їхніми вчинками. Але ж ніхто не знає точно думок, причин, життя цих людей… Все це залишиться таємницею назавжди, а слова може почути кожен… І кожен зрозуміє їх по-своєму. Протягом життя людина починає бачити і розуміти все набагато краще. І все це заставляє бачити одну і ту ж ситуацію по-різному. Але яка з версій є правильною, і чи взагалі є правильна?

P.S: В тексті вище є 179 слів. Це більш-менш впорядковані думки, які часто суперечать одна одній… В якийсь момент здалось, ніби продовжувати нема сенсу, бо чим більше разів я перечитувала ці речення, тим більше думок з’являлось і ще більше зникало… І врешті решт це все одно тільки слова окремої людини… Можливо, вони щось змінять, можливо – ні… Але спробувати варто)