Бісер

Ранок… До Нового року залишилося кілька днів, отже треба прибирати квартиру. Я ніколи не любила прибирання, але нікуди не втечеш. Я почала розгрібати всі свої шпильки, прикраси і т. д. «Цікаво, як тут може бути такий бардак?» – думала я, стараючись розпутати ланцюжок і шнурівку від кросівок, яка не знати як сюди попала. З часом мене перестали дивувати такі неймовірні комбінації, бо у моїй тумбочці ще не таке знайдеш …

Раптом я витягнула кілька браслетів. Кожен був здобрений з іншого матеріалу: з ракушок, каменів, звичайних пластмасових кульок, бісеру… Я пам’ятала кожен і звідки він у мене. Можливо, тому що майже всі вони були подарунками, а подарунки – річ приємна.

Мій погляд зупинився на тоненькому браслеті з бісеру. Він був у мене давно ( приблизно з третього класу ) і дуже мені подобався, тому я вирішила навчитись робити подібні прикраси і записалася на гурток, куди ходила три роки…

Ось так я згадала багато моментів свого життя. Пізніше знайшла коробку з бісером, розклала прикраси на столі. Вони були такі кольорові і веселі, а за вікном був похмурий день і лежав білий матовий сніг. Я уявила, як буде виглядати блискучий різнобарвний бісер на фоні цього снігу (think) ???

За кілька хвилин я поклала в сумку деякі яскраві роботи, фотоапарат і пішла гуляти рідним Сиховом у пошуках ялинки, присипаної снігом, на якій можна провести «фотосесію». Пошуки завершилися успішно, і я повернулась додому замерзла але щаслива, бо подихала свіжим повітрям і, здається, нафоткала ще одну галерею  !!!

P.S: Можливо, в прибиранні є свої позитиви? З НАСТУПАЮЧИМ НОВИМ РОКОМ!!!