Почати спочатку

Весна… Природа пробуджується від довгого сну… Вона знову має шанс показати свою красу , свою неповторність, свою непередбачуваність… Кожної весни природа розцвітає з новою силою. З кожним днем сонце пробуджує світ своїми променями і тікає далеко на захід, щоб завтра знов здивувати теплом.

А чи має людина шанс почати все спочатку? Читати далі... "Почати спочатку"

Класика і сучасність

Музика. Комусь здається, що це просто набір нот… Але це щось набагато більше… Це щось величне, дивне, непередбачуване, загадкове… Напевно, кожен чув прізвища Бах, Моцарт, Бетховен, але далеко не всі чули їхні твори. Можливо, тому, що вони жили давно і таку музику нецікаво слухати? Старші люди скажуть: «Як можна таке говорити? Це ж класика!», але ми часто не звертаємо на це уваги… Бо класика, в нашому розумінні, це щось застаріле і нудне, щось не варте уваги.

Чесно кажучи, якийсь час я теж так думала, Читати далі... "Класика і сучасність"

Життя дається тільки раз

Життя… Воно дається тільки раз… Але навіщо? Напевно, кожен рано чи пізно питає себе, для чого живе. Навіщо нам дають цей час? Чому відчуваємо? Чому говоримо, сміємося, плачемо? Для кого? Для чого? В якийсь момент всі питання з’являються, і дуже важко знайти відповіді.

Кажуть, що час – це вчитель, який, на жаль, вбиває своїх учнів… Читати далі... "Життя дається тільки раз"

Колір смайликів

Колір смайликів, колір тепла і радості. Напевно, ви вже здогадались, що сьогодні буде яскрава жовта галерея.

Жовтогарячий колір… Він дарує радість будь-де і будь-коли. Він є символом надії і тепла. Хтось може сказати, що жовтий – це колір розлуки. Можливо, але найперше він є забарвленням дружби і щастя. Читати далі... "Колір смайликів"

Безмежність таємниць світу

І знову темна ніч підкралася своїми тихими кроками. Сонце зникло за обрієм, загасивши минулий день. Місяць час від часу ховається за хмарами, вулиці освітлені тьмяним світлом ліхтарів, дрібні краплі дощу вдаряються об шибку і тікають донизу повільними тонкими потоками. Здається, що в цих міських сутінках, в нічній тишині, в чорній безмежності неба заховані якісь таємниці. Читати далі... "Безмежність таємниць світу"

11:11:11 година 11.11.11 числа…

Про цей момент говорять вже дуже довго і багато… і сьогодні він настав. Багато хто вірить, що якщо загадати бажання, воно збудеться, бо це особлива дата.

Особлива? Хіба що набором цифр і не більше… Так, це цікавий момент, який більше не повториться, але чи варто довіряти випадку, чи варто довіряти цифрам мрію і думки? Звичайно, це все просто жарт, але… мало загадати бажання і сидіти чекати, поки воно збудеться…

Найзаповітніші бажання існують, щоб людина йшла вперед, змінювала щось у своєму житті, намагалася досягти успіху, протриматися до кінця і… залишитися собою… Якщо просто чекати, то мрія назавжди залишиться мрією і з часом зникне в минулому… Але не кожен має силу здійснити бажання, і тим більше цінувати його і надалі. Це, ніби ти хочеш якусь річ, а коли отримуєш, то вона стає непотрібною. Бо вона вже стала минулим, бо вже не треба за неї боротись, бо ти втрачаєш інтерес. А потім з’явиться ще якесь бажання…

Ось такі вони… мрії… Непостійні, часто непотрібні і фальшиві, з часом змінюються, і завжди ведуть вперед…!

І неважливо, який рік, який місяць, який день, яка година, яка секунда… Важливо те, що в тебе є мрія… і їй треба трошки допомогти, щоб вона здійснилася. І весь світ буде допомагати, якщо вона справжня, щира, потрібна, вічна…

Випадкові фото… (для пана Архіваріуса)

Останнім часом пан Архіваріус часто вживає у коментарях фрази «випадкові фото», «прості випадки» і т. д. І стверджує, що це «сумно»… Це його думка, і я не можу нічого заперечити, але хочу висловити свою.

Більшість «випадкових» фотографій було зроблено на ходу, без попереднього задуму, часто не дивлячись, що саме фотографую… Можна вважати це сумним, але на мою думку, такі фото відображують реальний світ. Це ніби фотографувати людину, яка не бачить камери – емоції виходять справжніми. До того ж, якщо довго шукати правильний ракурс, то можна загубити ту красу, яку хочеш передати. Я нічого не маю проти професійних фотографій, які дуже хочу навчитися робити, але випадковості часто бувають щирішими, гарнішими, цікавішими… тому я виставляю їх на блозі.

Ось ще одна галерея з такими фотографіями… Приємного перегляду!

Реальна тільки музика

Ніч… Важкі краплі дощу стікають по холодному склу, відбиваються від підвіконня, повторюючи ритм давно забутої мелодії… Але я не чула її, бо mp3-плеєр, включений на повну гучність, перебивав все навколо, навіть власні думки, чого я і хотіла… Не хотілось ні про що думати, згадувати, мріяти. Треба інколи відпочити від світу, але з часом думки все-таки полились довгим беззмістовним потоком…

О, почалась інша пісня… Вже веселіша… Навіть настрій змінився, здається, хмари вже не такі важкі і темні…

Як все-таки настрій залежить від того, що робиться навколо. Навіть музика може змінити погляд на одну і ту ж ситуацію… Знову сумна довга мелодія… Але мені вона дуже подобається. Здається, що крізь сум старається пробитись якесь піднесення, тепло, надія, що все зміниться на краще… А у веселій пісні часто можна відчути тонку іронію…

Набагато більше хочеться слухати музику, яка відтворює почуття і емоції кожного дня, бо тоді відчуваєш настрій людини, що писала її… Така музика щира, в ній можна знайти себе, зрозуміти власні думки і вчинки, просто забути про світ і слухати тільки мову нот і душі… Деколи буває, знайдеш пісню і можеш слухати її цілий день… Щось робиш, а вона навіть не заважає… Така пісня справжня, вона придумана людиною, яка просто хотіла передати свої почуття іншим…

Якщо задуматись, то люди найчастіше розказують про всі переживання у віршах і піснях, навіть не у довгих промовах чи творах… Пісня – це сповідь душі, справжньої, щирої, загадкової душі кожної людини… Через це мені часто здається, що реальна тільки музика, бо в ній завжди можна знайти частину життя інших…

Світло і тінь…

Хтось любить сонячні ясні дні, а хтось похмуру тінь… Але чи справді тінь така страшна? Мені здається, вона просто загадкова і непередбачувана… В темряві відчуваєш зовсім по-іншому: чуєш кожен звук, шелест, навіть подув вітру здається гучнішим. В тіні чуєш, як світ говорить тихим спокійним голосом, і намагаєшся дотягнутися до яскравого світла, яке може розвіяти всі тривоги… Тому, той хто ніколи не був в тіні, ніколи не навчиться по-справжньому любити світло…

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑