Чому не відбувся фестиваль веганів?

Глянула на календар і згадала про подію, яка мала сьогодні відбутись.

8 вересня був запланований фестиваль веганів Calais Vegan у Франції. Його відмінили через протести чи погрози мисливців та фермерів. Ця новина ходила ще у серпні. Вегани атакують м'ясні магазини, фермери у відповідь не дають проводити фестивалі.

Чесно кажучи, в мене немає бажання з'ясовувати, хто правий, а хто винен. Але я задумалась про те, Читати далі... "Чому не відбувся фестиваль веганів?"

Як тече ріка…

Тиша… Чути тільки, як дзвенить річка, граючись з сонячними променями і кидаючи відблиски на берег… Природа – загадкова штука. Вона може заворожувати вічно, незважаючи який раз йдеш цією дорогою, чуєш шелест листя, слухаєш пісню річки…

Деколи бачиш велику могутню ріку і, здається, що на неї можна дивитися вічно: спокійні повільні хвилі плавно летять у морські простори, забираючи думки з собою…

Небо

Небо… Всесвіт… Безкінечність… І… ніяких думок…

Небо завжди манить своєю величчю і безмежністю… Теплого літнього дня так приємно дивитися, як повільні хмари пересуваються небесними просторами… Їм нічого не заважає, а вітер жене їх кудись далеко-далеко, туди, де нема ні печалі, ні радості, ні думок… тільки недосяжні мрії…

І ось хмари стають золотистого чи рожевого відтінку, і жовтогаряче сонце забирає їхнє тепло і ніжність, щоб подарувати новий день тим, хто зараз на іншому кінці Землі…

Недосяжність

Всі винахідники літаків чи ракет намагалися полетіти в небо. Але чому намагалися, в них це вийшло, хоч для досягнення мети було витрачено багато зусиль… І все-таки, для чого люди хотіли здійнятися в небо?

Безмежна блакить… Вона завжди кличе до себе. Сині простори століттями приваблюють людей. Ми часто заздримо птахам і комашкам, бо вони вміють літати, бо цей дар їм дала сама Природа, бо вони можуть здійнятися в небо одним помахом крил, бо вони здаються вільними, щасливими… А нам залишається тільки спостерігати за їхнім безтурботним польотом. Напевно, такі почуття викликають бажання навчитися літати.

Можна літати у літаку, але, кажуть, в людини ніколи не буде крил, щоб полетіти самій… Можливо, крила нам просто не потрібні? Або вони у нас вже є? Так, ми їх маємо, хоча вони не такі, як у птахів, вони – невидимі. Це наші мрії… Треба тільки щось уявити і, закривши очі, опинишся там…

Мрії роблять нас сильнішими, заставляють йти до мети. А коли вони збуваються, з’являються інші, адже людина недосконала і завжди хоче нового, здається, недосяжного, але бажання іноді набагато сильніші за страх.

Здається, що недосконалість – це слабкість, але вона заставляє нас змінюватись, ставати кращими, заставляє мріяти…

Я думаю, що небо, в яке так хотіли полетіти герої легенд, казок, переказів, було символом досконалості, до якої всі стараються дістатися, але вона все одно залишається лише мрією…

Небо

Синє, голубе, з рожевими ввечері чи золотистим відтінками зранку - небо гарне в будь-який час, у будь-яку пору року і в будь-яку погоду.

Хіба не приємно інколи просто відпочити, подивитися на небо й помріяти. Спостерігаєш, як маленькі білі хмарки пливуть над землею, забуваєш про час і здається, що світ став ще прекраснішим і навіть темні грозові хмари здаються дуже гарними, треба тільки вміти побачити їхню красу.

Вище хмар

Кажуть, якщо літаєш уві сні, значить ростеш. Цікаво, чи можна підрости, якщо літаєш насправді. Це, напевно, могли б підтвердити або спростувати найбільш активні туристи, які люблять подорожувати світом. Єдине, що можна стверджувати, що політ літаком - одне задоволення...

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑