Зникаю

Мені здається, я зникаю… Повільно розчиняюсь в натовпі… Інтернет… Соціальні мережі… Маски… Слова втрачають значення… Вчинки зникають… І все одно якось живеш… Зупинишся на секунду і назавжди зникнеш… Для всіх… І здається рано чи пізно тебе зупинять… Але Читати далі... "Зникаю"

Вогонь

Літо… Якщо літо – то шашлик, якщо шашлик – то… потрібен мангал, шампури і вогонь!

Взагалі, вогонь дуже цікава сильна і непередбачувана стихія. Він може зруйнувати все, до чого доторкнеться, а може принести багато користі. Зараз вогонь горить на пальниках однаковими спокійними вогниками і здається дуже безпечним, але варто побачити вогнище і розумієш, який він величний… Золотисте полум’я летить до неба і, здається, старається вирватись зі всіх обмежень…

Гори-гори ясно

Вогонь зігріває, часто даючи або ж рятуючи життя. Вогонь руйнує, знищуючи усе на своєму шляху. «Добрий» вогонь милує око, піднімає настрій, часто спонукає до приємних (або філософських) роздумів. Але, якщо полум’я розгнівати, то можуть бути знищені сотні будівель, міст, людей, …надій…

Людство, загалом, навчилося жити мирно з цим природнім феноменом і, якщо бути розумними, то малесенька іскра чи вогняна вулканічна лава завжди стануть на допомогу та принесуть радість і тепло.

P.S: Найбільше радості вогонь приносить коли на ньому готувати смачненький шашлик.

Самотність

Вечір. У маленькому містечку розважалась сильна гроза – жорстока гра природи. Було моторошно, страшно, сумно… Але не всі переймалися негодою. В одному з будиночків біля вікна сиділа дівчина, дивлячись, як важкі краплі стікають по склу, вона слухала музику. Здавалось, вона не чула нічого, крім сумної мелодії. Сьогодні був поганий день… Зранку, як завжди, школа, а там довгі уроки, кілька поганих оцінок, сварка з найкращою подругою... Хотілось втекти від усього світу чи хоча б побути на самоті…

Стараючись забути про все, я відпустила думки подалі від сумного принишклого містечка, закрила очі і опинилася у світі мрій…

Ніч… Холодне світло місяця відбивалось від чорної неспокійної морської води, яка густою піною розбивалась об кам’яні брили на березі. Дивно, але я часто уявляю це місце, і тепер воно здається реальнішим за сірі будні справжнього життя. Через кілька секунд я вже повільно йшла вздовж берега, вивчаючи навколишню красу і таємничість. Навкруги нікого … Але мені здавалось, ніби хтось тихо скрадається… Раптом я побачила темний силует і злякавшись, зупинилася. За одну чи дві хвилини цікавість перемогла, і з думкою, що це лише моя фантазія, я підійшла ближче, придивляючись до постаті.

Це була молода дівчина років двадцяти, одягнена в темну довгу сукню, а її світлим волоссям грався вітерець. Мені стало цікаво, хто вона така і що тут робить? Я не встигла нічого запитати, як раптом почула відповідь: «Самотність, – сказала вона, – люди називають мене Самотністю. Я тут, тому що ти цього хотіла.» І справді, я хотіла побути наодинці, але мені здавалось, що Самотність є страшнішою, а вона ще й читає мої думки. Цікаво… «Я така , бо ти мене такою уявила, – знову пояснила Самотність. – Більшість людей мене бояться і уникають, тому їм я здаюся страшною. Я шукаю тих, кому погано, хто старається втекти від себе, а коли знаходжу, їм стає ще гірше.» Ця розповідь мені не сподобалась, і я вирішила, що пора звідси йти… Але як? І тут я почула дивний звук…

І зовсім він не дивний. Це був будильник, який старанно намагався повернути мене у реальність. Я почала швидко одягатись, та раптом згадала свій сон і подумала: «Самотність. Який би не був поганий день, я тебе більше не покличу».

Я вийшла на вулицю і попрямувала до школи… Цей сон мені більше ніколи не снився…

Ніколи не шукайте причину побути наодинці, бо, можливо, Самотність шукає собі нову розвагу…

Цікавинки

Звичайні речі: вогонь, прикраса, квітка, книга... Кожна з них має свою історію, свою загадку, свою таємницю... Подивіться на все це зблизька і, можливо, у буденних речах ви побачите неповторність.

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑