Колір смайликів

Колір смайликів, колір тепла і радості. Напевно, ви вже здогадались, що сьогодні буде яскрава жовта галерея.

Жовтогарячий колір… Він дарує радість будь-де і будь-коли. Він є символом надії і тепла. Хтось може сказати, що жовтий – це колір розлуки. Можливо, але найперше він є забарвленням дружби і щастя. Читати далі... "Колір смайликів"

Реальна тільки музика

Ніч… Важкі краплі дощу стікають по холодному склу, відбиваються від підвіконня, повторюючи ритм давно забутої мелодії… Але я не чула її, бо mp3-плеєр, включений на повну гучність, перебивав все навколо, навіть власні думки, чого я і хотіла… Не хотілось ні про що думати, згадувати, мріяти. Треба інколи відпочити від світу, але з часом думки все-таки полились довгим беззмістовним потоком…

О, почалась інша пісня… Вже веселіша… Навіть настрій змінився, здається, хмари вже не такі важкі і темні…

Як все-таки настрій залежить від того, що робиться навколо. Навіть музика може змінити погляд на одну і ту ж ситуацію… Знову сумна довга мелодія… Але мені вона дуже подобається. Здається, що крізь сум старається пробитись якесь піднесення, тепло, надія, що все зміниться на краще… А у веселій пісні часто можна відчути тонку іронію…

Набагато більше хочеться слухати музику, яка відтворює почуття і емоції кожного дня, бо тоді відчуваєш настрій людини, що писала її… Така музика щира, в ній можна знайти себе, зрозуміти власні думки і вчинки, просто забути про світ і слухати тільки мову нот і душі… Деколи буває, знайдеш пісню і можеш слухати її цілий день… Щось робиш, а вона навіть не заважає… Така пісня справжня, вона придумана людиною, яка просто хотіла передати свої почуття іншим…

Якщо задуматись, то люди найчастіше розказують про всі переживання у віршах і піснях, навіть не у довгих промовах чи творах… Пісня – це сповідь душі, справжньої, щирої, загадкової душі кожної людини… Через це мені часто здається, що реальна тільки музика, бо в ній завжди можна знайти частину життя інших…

Квіти

Природа завжди дивує нас красою і чарівністю… Одна з найпрекрасніших її загадок – квітка. Квіти завжди зачаровують, дарують гарний настрій і чудовий аромат… Щоб описати їхню різноманітність і вроду не вистачає слів, тому давайте просто подивимось!

Моя остання квіткова галерея в цьому місяці:

Квіти

Квіти… Найкращі друзі дівчат після діамантів і кредитної картки… Їх можна побачити всюди: у квітниках, садах, магазинах, на підвіконні, у вазах і навіть у полі. У світі є мільйони сортів наших яскравих друзів, які причаровують своїми кольорами та ароматами.

Мені здається, що люди дуже схожі на квіти: кольором характеру, міцністю, витривалістю, слабкістю, красою… деякі тихі і ніжні ромашки, а інші горді пишні троянди… Цей перелік безкінечний, адже немає двох однакових людей і двох однакових квіток…

Троянди

Троянда… Цариця квітів, про яку написано безліч легенд…

Червона троянда часто асоціюється з коханням… Але чому? Можливо, через те, що вона зачаровує красою і приносить радість?

Та чи справедливо вважати лише червону квітку символом кохання? Адже воно буває різним, як і різні кольори та відтінки троянд: червоний означає любов, пристрасть, повагу, вишневий – неймовірну красу, рожевий – довіру, ніжність, невпевненість, молоду любов, жовтий може означати дружбу або розлуку, оранжевий – позитив, бажання, синій або лавандовий – кохання з першого погляду, білий – щасливу любов…

Але для багатьох людей кольори не мають великого значення, зрештою в кожного різні смаки і погляди на життя… Головне не поколотися, бо кохання теж має шипи, після яких надовго залишаються рани…


 
P.S. Кожен сайт, бренд чи компанія повинна мати свій логотип. Створити логотип дуже просто завдяки безкоштовним онлайн додаткам.

Просто життя…

Живеш? Живи…
Ідеш? Іди…
Розійшлись наші дороги.
Не стій. Тікай…
Нема у серці вже тривоги.
Шукала сенс в пустих словах,
Коли нас було тільки двоє.
І зник вогонь в моїх очах –
Вогонь безмежної любові.
Я знов одна, я знову вільна,
Щаслива, трошки божевільна.
Я можу знов без тебе жити,
Хоч ти навчив мене любити…

Самотність

Вечір. У маленькому містечку розважалась сильна гроза – жорстока гра природи. Було моторошно, страшно, сумно… Але не всі переймалися негодою. В одному з будиночків біля вікна сиділа дівчина, дивлячись, як важкі краплі стікають по склу, вона слухала музику. Здавалось, вона не чула нічого, крім сумної мелодії. Сьогодні був поганий день… Зранку, як завжди, школа, а там довгі уроки, кілька поганих оцінок, сварка з найкращою подругою... Хотілось втекти від усього світу чи хоча б побути на самоті…

Стараючись забути про все, я відпустила думки подалі від сумного принишклого містечка, закрила очі і опинилася у світі мрій…

Ніч… Холодне світло місяця відбивалось від чорної неспокійної морської води, яка густою піною розбивалась об кам’яні брили на березі. Дивно, але я часто уявляю це місце, і тепер воно здається реальнішим за сірі будні справжнього життя. Через кілька секунд я вже повільно йшла вздовж берега, вивчаючи навколишню красу і таємничість. Навкруги нікого … Але мені здавалось, ніби хтось тихо скрадається… Раптом я побачила темний силует і злякавшись, зупинилася. За одну чи дві хвилини цікавість перемогла, і з думкою, що це лише моя фантазія, я підійшла ближче, придивляючись до постаті.

Це була молода дівчина років двадцяти, одягнена в темну довгу сукню, а її світлим волоссям грався вітерець. Мені стало цікаво, хто вона така і що тут робить? Я не встигла нічого запитати, як раптом почула відповідь: «Самотність, – сказала вона, – люди називають мене Самотністю. Я тут, тому що ти цього хотіла.» І справді, я хотіла побути наодинці, але мені здавалось, що Самотність є страшнішою, а вона ще й читає мої думки. Цікаво… «Я така , бо ти мене такою уявила, – знову пояснила Самотність. – Більшість людей мене бояться і уникають, тому їм я здаюся страшною. Я шукаю тих, кому погано, хто старається втекти від себе, а коли знаходжу, їм стає ще гірше.» Ця розповідь мені не сподобалась, і я вирішила, що пора звідси йти… Але як? І тут я почула дивний звук…

І зовсім він не дивний. Це був будильник, який старанно намагався повернути мене у реальність. Я почала швидко одягатись, та раптом згадала свій сон і подумала: «Самотність. Який би не був поганий день, я тебе більше не покличу».

Я вийшла на вулицю і попрямувала до школи… Цей сон мені більше ніколи не снився…

Ніколи не шукайте причину побути наодинці, бо, можливо, Самотність шукає собі нову розвагу…

Квітковий вернісаж

Квіти – чарівні, фантастичні, особливі. Щороку вони все більше дивують нас різноманітністю та неповторністю кольорів.

Маленька польова квіточка, пишна колюча троянда, високий гордий гладіолус, чарівна квітуча лілія, поважний яскравий дурман… Перелічувати квіти можна до безконечності, адже вони ніколи не повторяться двічі. Часто людей порівнюють з квітами, бо вони теж ростуть і з кожним роком змінюються. Сорт може бути той самий, але цвіт буде вже інший…

Тож запрошую Вас на маленький квітковий вернісаж!!!

Квіти зблизька

Квіти… У квітниках, у магазинах, у полі… Їх ми бачимо дуже часто і завжди милуємося їхньою красою, кольорами і ароматами. Інколи стараємось побачити кожну дрібничку, але так близько і чітко, як через об’єктив фотоапарата, це неможливо, особливо, коли це маленькі та ніжні польові квіточки…

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑