У словах – сила, у душі – істина

Слова… Вони приносять біль і радість, сумніви і сподівання… Але чого насправді варті наші слова? Ними неможливо описати все, що назбиралось на душі. Це тільки маленька частина того, що ми відчуваємо. Все, що говорять інші – це тільки якесь поверхневе уявлення про їхнє життя, про їхні думки і бажання… Коли ми слухаємо чиїсь розповіді, то схожі на дітей, які щойно вивчили абетку, але ще не вміють читати. Ми чуємо історію, але не розуміємо до кінця… Читати далі... "У словах – сила, у душі – істина"

Як тече ріка…

Тиша… Чути тільки, як дзвенить річка, граючись з сонячними променями і кидаючи відблиски на берег… Природа – загадкова штука. Вона може заворожувати вічно, незважаючи який раз йдеш цією дорогою, чуєш шелест листя, слухаєш пісню річки…

Деколи бачиш велику могутню ріку і, здається, що на неї можна дивитися вічно: спокійні повільні хвилі плавно летять у морські простори, забираючи думки з собою…

Майдан

У Національному природному парку «Сколівські бескиди» розміщене невеличке гірське село Майдан. Це маленька частинка у карпатських туристичних маршрутах України. Адміністративно цей населений пункт входить до Дрогобицького району Львівської області. Усім, хто постійно фізично й психологічно завантажений міською «цивілізацією», раджу відвідати цю зелену місцину.

...Просто поспостерігати, як тече гірський потічок, сидячи на величезному камені при березі; здивуватися невеличкому струмку-водоспадові, що стікає з гори поміж смерек; по-доброму позаздрити вітрові, який заганяє величезні білі хмарини на верхів’я гір, наче отари овець…; зрештою, свідомо зрелаксувати позитивом – і заряд енергії Всесвіту допоможе без зайвих проблем прожити наступний робочий тиждень, місяць чи навіть рік.

P.S.: Якби ще й дороги відремонтували, то й релакс відбувався би без зайвих дрібних стресів…

Сльози – не проста вода

«Сльози – це проста вода», –
Сказала дівчинка одна
І йшла вперед – не оберталась,
І все минуле забувалось.
Забувалося? Невже?
Вона усе, що було береже:
Біль і радість, сум і сміх,
Все пам’ятає про усіх.
Та всеодно іде щаслива,
Хоч посмішка давно не щира.
На мить згадалися слова,
Що сльози – це проста вода.
Вода? Можливо…
Але тепер це неважливо.
Тепер простою не здається,
Коли щоночі тихо ллється,
Змиваючи знов спогади сумні,
А з ними мрії всі німі…

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑