Хвилина щастя

Теплий сонячний промінчик… Побачивши його, зразу відчуваєш, як сльозяться очі, а на лиці все одно радісна усмішка. А літо вже давно закінчилось, і щире гаряче сонце покидає нас, на зміну йому приходить жовтогаряча, але холодна осінь.

Та поки що осінь не повністю освоїлась, і вся природа насолоджується останніми променями…

Вогонь

Літо… Якщо літо – то шашлик, якщо шашлик – то… потрібен мангал, шампури і вогонь!

Взагалі, вогонь дуже цікава сильна і непередбачувана стихія. Він може зруйнувати все, до чого доторкнеться, а може принести багато користі. Зараз вогонь горить на пальниках однаковими спокійними вогниками і здається дуже безпечним, але варто побачити вогнище і розумієш, який він величний… Золотисте полум’я летить до неба і, здається, старається вирватись зі всіх обмежень…

Як тече ріка…

Тиша… Чути тільки, як дзвенить річка, граючись з сонячними променями і кидаючи відблиски на берег… Природа – загадкова штука. Вона може заворожувати вічно, незважаючи який раз йдеш цією дорогою, чуєш шелест листя, слухаєш пісню річки…

Деколи бачиш велику могутню ріку і, здається, що на неї можна дивитися вічно: спокійні повільні хвилі плавно летять у морські простори, забираючи думки з собою…

Літній настрій

Ще недавно за вікном світило ясне сонце, здавалося, що все палає від його гарячих променів, а зараз жовтіє листя, і відчувається осіння прохолода… А так хочеться назад – в літо!!! Купатися в променях сонця, радіти кожному новому дню, гуляти допізна…

Так приємно теплим літнім днем просто лягти в ніжну зелену траву і дивитися, як пливуть хмари, як вітер ганяє їх по безмежних просторах, заставляючи час від часу закривати палаюче сонце. Приємно, коли раптово починається рясний теплий дощ і каплі падають на землю, щоб хоч трошки охолодити її… А потім крізь хмари пробиваються промінчики і знов дарують тепло і радість… Коли в жаркий день йдеш на річку, де швидка холодна вода змиває всі думки і залишається тільки свіжість… Коли, вийшовши на берег, можна годинами дивитись, як нестримна течія виблискує на сонці і тікає кудись до безмежного моря… Коли кожного ранку зустрічаєш перші промені, в яких ніжиться ранкова роса… Коли відчуваєш п’янкий аромат лілій та дурманів, а в густій траві де-не-де видно дрібні ромашки… Тоді розумієш, що літо – це життя! Життя для тих людей, які вміють щиро усміхатися і радіти…

Хоча надворі вже осінь, я всім хочу побажати літнього настрою. І що б не сталося, нехай літо завжди буде у вашому серці!

Осінь

Ще недавно ясно світило сонце, надворі стояла постійна спека… А зараз за вікном холодніше і похмуріше… Знову твердим впевненим кроком осінь повернулася в наше життя… Минуло тільки два тижні, а вона вже повністю захопила природу, яка в її руках набирає багряних і жовтогарячих кольорів. Здається, навколо яскраві теплі кольори, але в душі, як і на градуснику 16 градусів, а може і холодніше, бо відчувається наближення зими…

Але поки що до зими далеко і можна насолоджуватись спогадами про літо, останнім теплом і де-не-де жовтеньким листям, яке нагадує про початок ще одної яскравої і неповторної осені…

Французьке мереживо від українських павуків

Мухи – вічні вороги людей… і павуків. Вони заважають своїм занадто активним дзижчанням, яке відволікає від філософських думок… На щастя, у наших восьмилапих друзів є дуже ефективна зброя проти них – павутина.

Тонесенька сітка, яку можна часто побачити влітку, і яка зацікавила мене цього разу… Вона не тільки міцна і липка, але дуже гарна. Можливо, не кожен звертав увагу на те, що павутина буває різної форми: десь акуратні і рівні кола, десь хаотичні переплетення, десь дрібна сіра вата… Але всі ці акуратні сріблясті мережива неповторні і по-своєму гарні… Виблискуючи в сонячних променях, чи навпаки, затаївшись в тіні, павутина чекає на необережних мух…

Павутина – гарне і небезпечне мереживо… Завжди, коли бачите павутину, пам’ятайте, що неподалік затаївся павук, який чекає свою наступну жертву-муху, тому… не відволікайте його…

P.S: І все ж таки, приємно чути, як відчайдушно дзижчить муха, яка вам так заважала (м’яко кажучи), в останні секунди свого життя…

Краєвиди

Куди б ми не пішли, всюди світ прекрасний і непередбачуваний… Для когось це звичні картини, а для когось щось неймовірне. Є люди, які не помічають краси, яка завжди їх оточує… Не через те, що не хочуть, вони просто не встигають через щоденну метушню, турботи, проблеми… Треба вміти зупинитись, оглянутися навколо, відчути тепло рідної землі. Це просто необхідно: забути про міські масиви, побачити поля, встелені травою, і почути природу… Природу, яку не можна описати словами, бо їх просто не вистачить, бо таких нема в жодній мові світу, бо це слова загадкової мови… мови душі…

Гори-гори ясно

Вогонь зігріває, часто даючи або ж рятуючи життя. Вогонь руйнує, знищуючи усе на своєму шляху. «Добрий» вогонь милує око, піднімає настрій, часто спонукає до приємних (або філософських) роздумів. Але, якщо полум’я розгнівати, то можуть бути знищені сотні будівель, міст, людей, …надій…

Людство, загалом, навчилося жити мирно з цим природнім феноменом і, якщо бути розумними, то малесенька іскра чи вогняна вулканічна лава завжди стануть на допомогу та принесуть радість і тепло.

P.S: Найбільше радості вогонь приносить коли на ньому готувати смачненький шашлик.

Сила стихії

Природа… Сильна, непередбачувана, інколи жорстока,… але все одно прекрасна і могутня… Ніколи не знаєш, чого чекати від завтрашнього дня. Навіть прогноз погоди в Інтернеті чи по телевізору не завжди правильний.
Вчора падав сильний град. Здається, нічого незвичайного, але його сила вражає. Великі льодяні уламки нищили все на своєму шляху. Природа знищує сама себе… З одного боку все це виглядало страшно: грім, блискавка, град, а з іншого – це видовище зачаровувало…

P.S: Після грози мій тато серйозно задумався над купівлею нової машини (я хочу джип), бо 58 вм’ятин на капоті – це вже занадто…

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑