Монолог

Безмежність… Вічність… Нескінченність… Світ – не нескінченна боротьба різних думок, амбіцій, відчуттів. Скільки разів повторювалася історія, скільки разів думка окремої людини, підхоплена іншими, змінювала світ, скільки разів бажання отримати владу знищувало цілі народи, скільки разів емоції однієї людини руйнували щастя інших…

Я пам’ятаю безліч таких випадків. І досі не можу зрозуміти, хто винен у всьому. Читати далі... "Монолог"

У словах – сила, у душі – істина

Слова… Вони приносять біль і радість, сумніви і сподівання… Але чого насправді варті наші слова? Ними неможливо описати все, що назбиралось на душі. Це тільки маленька частина того, що ми відчуваємо. Все, що говорять інші – це тільки якесь поверхневе уявлення про їхнє життя, про їхні думки і бажання… Коли ми слухаємо чиїсь розповіді, то схожі на дітей, які щойно вивчили абетку, але ще не вміють читати. Ми чуємо історію, але не розуміємо до кінця… Читати далі... "У словах – сила, у душі – істина"

Колір смайликів

Колір смайликів, колір тепла і радості. Напевно, ви вже здогадались, що сьогодні буде яскрава жовта галерея.

Жовтогарячий колір… Він дарує радість будь-де і будь-коли. Він є символом надії і тепла. Хтось може сказати, що жовтий – це колір розлуки. Можливо, але найперше він є забарвленням дружби і щастя. Читати далі... "Колір смайликів"

11:11:11 година 11.11.11 числа…

Про цей момент говорять вже дуже довго і багато… і сьогодні він настав. Багато хто вірить, що якщо загадати бажання, воно збудеться, бо це особлива дата.

Особлива? Хіба що набором цифр і не більше… Так, це цікавий момент, який більше не повториться, але чи варто довіряти випадку, чи варто довіряти цифрам мрію і думки? Звичайно, це все просто жарт, але… мало загадати бажання і сидіти чекати, поки воно збудеться…

Найзаповітніші бажання існують, щоб людина йшла вперед, змінювала щось у своєму житті, намагалася досягти успіху, протриматися до кінця і… залишитися собою… Якщо просто чекати, то мрія назавжди залишиться мрією і з часом зникне в минулому… Але не кожен має силу здійснити бажання, і тим більше цінувати його і надалі. Це, ніби ти хочеш якусь річ, а коли отримуєш, то вона стає непотрібною. Бо вона вже стала минулим, бо вже не треба за неї боротись, бо ти втрачаєш інтерес. А потім з’явиться ще якесь бажання…

Ось такі вони… мрії… Непостійні, часто непотрібні і фальшиві, з часом змінюються, і завжди ведуть вперед…!

І неважливо, який рік, який місяць, який день, яка година, яка секунда… Важливо те, що в тебе є мрія… і їй треба трошки допомогти, щоб вона здійснилася. І весь світ буде допомагати, якщо вона справжня, щира, потрібна, вічна…

Зима… Весна… Літо… Осінь…

Останні галереї були про літо, осінь, весну… Але я забула про зиму! Якщо чесно, зима не така вже і холодна пора року, вона зігріває своїм святковим настроєм і позитивними емоціями. Хто ж в дитинстві не грав у сніжки і не чекав на Миколая? Зима – пора здійснення найзаповітніших мрій!

Але не будемо забувати про інші пори року. Зима… Весна… Літо… Осінь… Вони завжди будуть ходити по колу, що б не сталося.

В житті набагато краща графіка…

Вечір. Сонце вже зайшло… Але в пам’яті ще залишається світло останнього променя. Закінчився ще один день. Він був таким самим як усі інші. І більшу його частину сидиш перед холодним монітором, не звертаючи уваги на те, що за вікном, на яскраве сонце, на безмежне небо, не звертаючи уваги на те, що вже весна… Черговий раз заплутуєшся в світовій павутині, намагаючись втекти від реальності. Сидиш ось так перед комп’ютером і переконуєш себе, що все ще встигнеш, що просто тут є щось цікаве, потрібне, та водночас розумієш, що від вчора нічого не змінилося і ти не маєш чим зайнятися. Але далі продовжуєш друкувати фрази, які давно втратили значення як для тебе, так і для інших. Просто так набагато легше: ніяких емоцій і почуттів…

А зараз сиджу, дивлюсь на нічне небо, таке темне і чарівне… В житті ж набагато краща графіка, але не всі це розуміють. Здається, що я сама іноді забуваю про це… І цей останній промінь, такий яскравий, що спалахнув червоним полум’ям далеко за обрієм – промінь надії. Завтра буде ще один день. Хочеться, щоб він відрізнявся від попередніх. Хочеться побачити не тільки останній промінь, але й тепле яскраве сонце, яке дарує радість, і яке ми проміняли на монітори, такі порожні та бездумні…

Хочеться літа

Вибачте автора за довгу відсутність, тепер буду виправлятись… В школі завал, цілими днями вчуся-мучуся, але вже почались весняні канікули, тому можна попрацювати на блозі 😉

Березень… В душі весна, але за вікном все ще холодно… і дуже хочеться літа. Так завжди: восени чекаєш на зиму, взимку мрієш про весну, а весною вже не витримуєш і рахуєш скільки днів до літа залишилося… І тільки влітку, коли страшно дивитися на календар, час летить дуже швидко, і настає осінь – ворог школярів.

От і зараз всі чекають літа… Теплого, сонячного, веселого, яскравого!

Макросвіт

Коли фотографуєш предмети зблизька, здається, що ти їх бачиш зсередини і, водночас, краще розумієш. Особливо важко фотографувати комах, бо коли вони бачать об’єктив фотоапарата, то починають тікати. Але такі приколи надають ще більше задоволення від фотографування.

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑