700 спокус або яблуневий ліс

Тут взагалі є вихід? Я йшла між довгими рядами дерев і не бачила, де закінчується дивовижний ліс…

Все почалось з того, що ми приїхали у великий яблуневий сад. Всі дерева невеличкі, рясно вкриті яблуками, до яких так і тягнулись руки. Між гілками пробивалось сонячне проміння, в якому яблучка виблискували і переливались. Зараз вони виглядали ще смачнішими…

Таке враження, ніби я попала в казку! Але рано чи пізно вона мала б закінчитись… З цієї яблучної історії було досить важко вибратись, але, доїдаючи чергове яблуко, я все ж знайшла вихід з цього «лісу»…

Хочеться показати вам хоч частинку цієї спокуси!

Осінь

Ще недавно ясно світило сонце, надворі стояла постійна спека… А зараз за вікном холодніше і похмуріше… Знову твердим впевненим кроком осінь повернулася в наше життя… Минуло тільки два тижні, а вона вже повністю захопила природу, яка в її руках набирає багряних і жовтогарячих кольорів. Здається, навколо яскраві теплі кольори, але в душі, як і на градуснику 16 градусів, а може і холодніше, бо відчувається наближення зими…

Але поки що до зими далеко і можна насолоджуватись спогадами про літо, останнім теплом і де-не-де жовтеньким листям, яке нагадує про початок ще одної яскравої і неповторної осені…

Моя осінь

Осінь… Повільно йдеш лісом, пробираючись крізь хащі… Здається, що вони ніколи не закінчаться, аж раптом виходиш на світлу галявину, і все змінюється…

Навколо жовтогарячі дерева, неподалік з дуба злітає коричневий листок і повільно летить до землі. Крізь гілки дерев пробиваються сліпучі промені сонця, які восени ніби теплішого відтінку, проте майже не зігрівають. Повітря пронизане вогкістю і ніжним запахом осені… Дмухнув легкий прохолодний вітерець, і ще кілька листочків злетіло з сусіднього дерева. Прислухаєшся, але вони приземляються у тихому безшумному танку… Все навколо таке легке і гармонійне, здається, що вітер, сонце, рослини – одне ціле. Так хочеться залишитися тут, але згадуєш, що вже давно пора додому, знаходиш стежку і повільним кроком покидаєш маленьку осінню казку. Останній раз озираєшся і йдеш, знаючи, що колись обов’язково сюди повернешся…

Осінь – це казка, яку потрібно знайти і побачити…

Зимовий Стрийський парк

Львівський Стрийський парк відомий своєю красою. Цікавою є історія цього чудового місця. Важко повірити, та колись тут було кладовище, закрите у 1823 році. З часом, у 1879 р. на цьому місці було закладено парк, який запроектований садово-парковим інженером часів Австро-Угорської імперії Арнольдом Рьорінгом. До сьогоднішнього дня паркові насадження вражають своєю різноманітністю: сосни різних родів, смереки, ялівець, тис, модрина, американські сосни, каштани, вільхи, берези, червоні й яворові клени, дуби, буки, акації, липи і різні кущі. Центральною окрасою парку є озеро з лебедями. На жаль, взимку озеро замерзає і ці благородні птахи зимують у закритому приміщенні, подальше від людського ока.

2009-2018 Світ фотографій Блог про красу світу навколо нас


Up ↑