Історія фотографії: кольорове фото


Перше в світі перманентне кольорове фотозображення отримав англійський фізик і математик Джеймс Максвелл у 1861 році. Для цього він зробив три ідентичних знімки одного і того ж предмету (картатої стрічки) з червоним, синім і зеленим фільтрами, а потім спроектував зображення на екран трьома проекційними апаратами через ті ж фільтри. Сталося це до того, як Фогель навчився сенсибілізувати фотоматеріали, і довгий час було незрозуміло, як йому вдалося в присутності групи традиційно скептично налаштованих членів Королівської Академії Наук синтезувати кольорове зображення. Виявилося, що червоний фільтр пропускав ультрафіолетові промені, відбиті від стрічки, а зелений фільтр не був ідеальним і пропускав частину синього спектру. Незважаючи на свою неповну коректність, метод Максвелла довів принципову можливість адитивної кольорової фотографії.

Джеймс Максвелл
Джеймс Клерк Маквселл (1831-1879). Англійський фізик, автор рівнянь класичної електродинаміки, у 1861 році отримав першу кольорову фотографію за допомогою так-званого адитивного методу

Після Максвелла, вже використовуючи сенсибілізовані хлорофілом фотоматеріали, француз Луї Хайрон розробив повністю відтворюваний адитивний метод. Хайрон експонував чорно-білі пластини через червоний, синій і зелений світлофільтри, отримуючи таким чином кольороподілені негативи. Потім він синтезував кольорове зображення за допомогою винайденого ним же "Хроноскопу", в якому зображення з трьох негативів зводилося в одне за допомогою дзеркал.

Наступним етапом у розвитку кольорової фотографії став винахід так-званого субтрактивного методу. Луї Дюко дю Орон описав метод, в якому негативи виходять за вже знайомою адитивної технології через синій, зелений і червоний зональні фільтри, але потім вони копіюються на світлочутливі желатинові фолії, пофарбовані в додаткові кольори (відповідно жовтий, пурпурний і блакитний). Далі, три желатинових позитиви складаються в сендвіч і висвітлюються білим світлом. Метод дю Орона суттєво спростив проектування фотографій на екран: тепер, замість трьох проекторів або примхливого Хроноскопу, достатньо було простого проекційного апарату, який мало чим відрізняється від сучасного діапроектора. Дю Орон передбачив появу багатошарових фотоматеріалів (саме такими і є сучасні кольорові плівки), але втілити свою ідею в життя він не зміг з причини низького рівня технології поливу фотоемульсії.

У 1903 році брати Люм’є (ті самі, які винайшли кінематограф) запропонували цікавий процес "Автохром". В якості фотоматеріалу вони використовували шар, що складається з суміші броміду срібла і трьох видів гранул крохмалю, зчеплених із зеленим, синім і червоним барвниками. В результаті обробки виходило позитивне зображення. Недоліком процесу була дуже низька яскравість проектованого зображення. У ті часи не було ще досить яскравих джерел світла, у зв'язку з чим процес братів Люм’є широкого поширення не одержав.

Першим справжнім практиком кольорової фотографії був придворний фотограф дому Романових Сергій Михайлович Прокудін-Горський. У своїй роботі він користувався адитивним методом, який довів до досконалості. Зараз більшість негативів Прокудіна-Горського знаходяться в Бібліотеці Конгресу США, на веб-сайті якої вони вільно доступні в оцифрованому вигляді.

Сергій Михайлович Прокудін-Горський
Сергій Михайлович Прокудін-Горський (1863-1944). Лондон, орієнтовно 1920 рік

Широкого поширення кольорова фотографія отримала в 30-х роках XX століття, коли фірмою «Істман Кодак» була випущена перша оборотна (тобто така, на якій виходило позитивне зображення, як на дагеротипі) кольорова плівка Kodachrome 25. Вона довгі роки протрималася на ринку завдяки напрочуд високій якості зображення, що конкурує навіть з найсучаснішими фотоматеріалами. Що ж стосується довговічності, Kodachrome досі вважається неперевершеним лідером - слайди, зняті п'ятдесят років тому, виглядають так, ніби їх проявили вчора.

Проблема полягала лише в складності процесу обробки. Насправді Kodachrome - це тришарова чорно-біла плівка, в яку барвники вводилися на стадії проявлення. У домашніх умовах це було нездійсненно, тому відзняті плівки відсилалися в спеціальні лабораторії. Зараз у всьому світі існує єдина лабораторія, яка приймає до обробки Kodachrome. Знаходиться вона в штаті Канзас у США.

У 1942 році Кодак випустив першу негативну кольорову плівку Kodacolor, яка дозволяла отримувати кольорові відбитки. Незважаючи на це, до сімдесятих років минулого сторіччя, слайди були найпоширенішим видом кольорової фотографії в США, і Kodachrome панував до 1978 року, поки не з'явилися оборотні плівки, обробка яких була доступна навіть фотолюбителям.

Поступово, з появою автоматичних міні-лабораторій, негативні плівки стали витісняти слайди. Незважаючи на більш високу якість зображення, яке забезпечували оборотні фотоматеріали, альбом з відбитками було дивитися куди зручніше, ніж влаштовуватися всією родиною в темній кімнаті з коробкою слайдів, проектором та екраном.

До кінця ХХ століття більшість фотолюбителів і частина професіоналів (портретисти, весільні фотографи, газетні фотожурналісти) працювали з негативними кольоровими плівками, а професійні фотографи, котрі знімаюли для кольорової поліграфії (реклама, мода, технічна фотографія і т.п.), користувалися слайдами.


За матеріалами сайту rosphoto.com




Напишіть коментар