Дивлюся, як сонце заходить,
Як ніч тихим кроком іде.
Вона кожен промінь знаходить
І кожен у сонця краде.
Бо сонце сяйвом тепла
Спалює біль весь до тла,
Що тихо, як ніч підкрадеться
І з силою в серці озветься.
Та відблиск останній нічної зорі
Ще раз запалить надії нові,
Запалить тепло і любов –
І вогнище радості з’явиться знов.
А місяць – ночі слуга
Зірки дрібні посила
У небо безмежне і темне,
Опиратись якому даремно.
Воно кличе нас в мріях і снах,
Залишається завжди в думках.
Й до мерехтливих далеких зірок
Я хочу зробити ще один крок.
Полетіти високо в небо –
І щастя більше не треба.
Зіркою ставши німою,
Я завжди буду З ТОБОЮ…
