Зимові квіти
Зима. Сніг тихо падає на землю, ніби боїться збудити світ. Сніжинки кружляють навколо. Кожна з них особлива і неповторна. Ще одна зимова квітка впала на підвіконня.
Природа створює неперевершену красу. В цій сніжинці її теж добре видно. Ніжне плетиво білосніжного кольору здавалось ось-ось розсипеться на маленькі частинки. Але якою холодною є ця краса… Здається, що такий мороз ніщо не зупинить, але з першим весняним променем зимова квітка розтане і потече далі своєю дорогою. Можливо, крапля знов стане сніжинкою, хоча вже зовсім іншою… Напевно ще гарнішою… і холоднішою…
Чимось це нагадує життя людини. Все, що стається навколо, весь світ, якось впливають на кожного з нас. Все життя ми змінюємось, іноді пливем за течією, іноді проти неї, іноді просто стоїмо на місці, надіючись, що попутний вітер підхопить нас, як цю сніжинку, і віднесе кудись високо-високо. Але вітер часто змінює напрям і можна легко зірватися вниз, здатися, розтопитися і, забувши про все, стати просто краплею в морі…
І якими б ми не притворялися байдужими і холодними до всього світу, все одно завжди з’явиться якийсь теплий чи гарячий промінь, який заставить рухатися далі, відчувати, шукати щось нове і невідоме. І не можна сказати, чи повернемось ми колись назад, чи будемо такими, як раніше, чи нас занесе в інший кінець світу, і ми вже ніколи не будемо собою. Це покаже тільки час…
Ще одна зимова квітка впала на підвіконня. Можливо, в неї буде зовсім інша історія…
Прикидатися не потрібно, необхідно залишитися самим собою. За морозами знову прийде весна, яка принесе всім радість буття. І все навкруг засяє новими барвами. А зима, з її холодами промине як казковий сон.
Я вже хочу літа 🙁
А я на море 🙂
Занятно пишете, жизненно. Все-таки, для того, чтобы делать по-настоящему интересный блог, нужно не только сообщать о чем-то, но и делать это в интересной форме:)